Радісний момент

То чи можемо ми ставити під сумнів дарунок
Господа – життя? Але людина недосконала,
після гріхопадіння її свідомість втратила правдиві почуттєві дари: співчуття, милосердя, любові. Лише такі ліки як Добра Євангельська звістка Ісуса Христа про прощення гріхів і спасіння, народжують в людях справжню щедрість, що започаткована вірою і розбуджена любов’ю, співчуттям, милосердям, передаровує уже дарований людині дар – жити, щоб творити, допомагати, «дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми» (2 Кор.8:21).
Безумовно, людська настанова чи навчання не розв’яжуть проблем життя, тому нам важлива суттєва допомога в скромній особі біблійної Сарни під йменнями Світлани, Анни, Вікторії, Надії і багатьох інших, які проживають не в Йоппії, і не в Лідді, а в Києві, Тернополі, Кременці, Севастополі, Львові та інших містах і селах (Дії 9:36-39). Біблія не дає відомостей, хто допомагає Тавіті-Сарні тканиною, одежею, грошима – не сама ж бідна жінка допомагала бідним і нужденним.
А в нас є відомості, що наші «сарни» мають велику підтримку християн — вірних Української Лютеранської Церкви, і як казав апостол Павло: «…бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не тим, що хто не має» (2 Кор.8:12).
«…Бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я бути в упокоренні, умію бути й в достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі» (Фил.4:11-12).
І щоб допомогти дарунку Господа, життю маленькому, стати на праведну дорогу, велика християнська місія представників Української Лютеранської Церкви знаходить радість в тому, що втілює знамениті слова Ісуса, процитовані апостолом Павлом «...Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35). «Великий же зиск — то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести» (1 Тим.6:6,7).
А я й співвітчизники несуть в серці пам’ять про цей щедрий дар, що мають, дякуючи працівникам «Дару життя».

Підготувала Тимчак Алла