Відповідальність журналістів
Американське видання «Нью Емерикен» («The New American») у
своєму випуску від 8 вересня цього року присвятило цілих 7 сторінок
українській трагедії 1932 і 1933 років. Власне кажучи, «New
American» більше описує відступництво від правил чесної журналістики
одного з лауреатів Пулітцерівської премії Вольтера Дуренті.
|
Він був кореспондентом газети «Нью-Йорк
Таймз» саме у той трагічний час для нашого
народу у Радянському Союзі. Вольтер Дуренті, за словами «New American»,
здобув журналістське визнання за свої репортажі із Радянської Росії
у 1920 і 1930-их роках. Водночас саме на нього була головна ставка
радянського режиму у масовому покритті злочинів Сталінського геноциду.
Перед цим Дуренті вже виступав як платний журналіст спецслужб Антанти.
Іншими словами, Дуренті писав на замовлення те, що від нього просили.
Тож падіння журналіста почалося ще перед його службою на Сталіна.
Зокрема історики зазначають про його зв’язок із відомим сатаністом
Елеістером Кроулі та безпосередню участь у сатанинських ритуалах
останнього у Парижі. Не дивно, що Дуренті став агентом іншого слуги
диявола – Сталіна та ВКП (б) – КПРС. Відносність правди для цього
журналіста вже стала кредом його життя і покликання. Восьма Заповідь:
«Не свідчи неправдиво на ближнього свого», і Боже застереження неправдивому
свідкові: «Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить,
не буде врятований» (Приповістей, 19:5) для Дуренті вже не мали
ніякого значення, бо свідомо він був вже давно продав свою душу
дияволові, а про нього наш Бог каже: «Диявол ... — душогуб споконвіку,
і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду,
то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана
8:44).
Тож власному кореспондентові респектабельної «Нью-Йорк Таймз» Вольтерові
Дуренті не важко було «відмивати» комуністичний режим Сталіна. Власне
кажучи, він робив це з радістю. Так само щасливо Дуренті закривав
очі на смерть мільйонів українських селян у 1932-1933 роках. Принаймні
він робив це публічно. Приватно він інколи обмовлювався, що в Україні
за один рік штучним голодом було вбито близько десяти мільйонів
українців. Але публічно – ні. Публічно він славив колективізацію
і комуністів, що планомірно винищували український народ. Більше
того, на прохання Костянтина Уманського, провідника радянських мас-медіа,
Дуренті осудив правдивий репортаж про жахи на Україні, який був
написаний іншим західним журналістом (чесним журналістом) Джоунсом.
Західний світ звик довіряти своїй славетній пресі. Дуренті, послідовник
сатани і брехливий працівник пера, який вибілював чорне і хвалив
можновладців у Радянському Союзі, зробив своє брудне діло. «Нью
Емерикен» пише: «Майже певним є те, що якби правдива природа і масштаби
радянського геноциду в Україні були вірно описані, адміністрація
Рузвельта (тодішнього Президента США) не виявила би можливим надати
дипломатичне визнання Радянському Союзові. Власне кажучи, сам Сталін
поздоровив Дуренті за його репортажі незабаром по нормалізації взаємин
(США із СРСР). «Ви – молодець!» – привітав такими словами диктатор
свого американського журналіста на Різдво 1933 р. Вірогідним є те,
що без американської допомоги СРСР довго не протримався б. Це стало
зокрема очевидним у роки Другої світової війни.
А зараз... «Нью-Йорк Таймз» до цього часу пишається своїм брехливим
репортером. Але комітет з присудження Пулітцерівської премії розглядає
можливість відкликати її від Вольтера Дуренті (посмертно). Чи станеться
це – невідомо. Але достеменно відомо одне – Бог не помилує брехливих
свідків, і на Останньому суді ні Вольтерові Дуренті, ані іншим брехунам
нічого буде сказати на своє виправдання живому і святому Богові.
А нам хай Господь дарує завжди мужності визнавати свої гріхи перед
Ним і бути Його вірними свідками, де б ми не були. Щоб подібні трагедії
не повторилися ані з українцями, ані з будь-яким іншим народом. |
|
|
