14-річна вагітна дівчина з Денисова перебувала під опікою «Дару життя», і вдячні родичі дуже просили парафіян нашої церкви приїхати в їхнє село на Хрищення новонародженого хлопчика. Перебуваючи в цьому відомому на Тернопіллі селі (Денисів був осередком культурного, освітнього, мистецького життя до Другої світової війни), ми відвідали краєзнавчий музей, директор якого, Савак Богдан Маркіянович, розповів історію свого села, з яким пов’язані долі багатьох відомих українців. Незабутні враження залишились від спілкування з пані Дарією, яка з великою любов’ю розповідала про свій родовід, про виховання дітей у дусі високоморальних та християнських традицій в часи її молодості. Коли вона ходила до школи, релігію з молодших класів викладав парох села. «Він виховував дітей з малих літ так, щоб чисте сумління було в нас перед Богом, батьками і суспільством — Україною», — розповідала нам ця вже літня жінка з таким молодим поглядом і небайдужістю до сьогодення своєї малої України – улюбленого села.
Пані Дарія запросила нас в музей-садибу її матері, а в садочку, де встановлено пам’ятник Іванні Блажкевич, серед пахощів трав і цвітіння жоржин та мальв, ми розмовляли про те, що болить сьогодні, мабуть, не одній сім’ї, яка виховує дітей.
Ось фрагменти листа пані Дарії: «…Бо справді велика біда спіткала молоде покоління через більшовицьке безбожництво і вседозволеність, а в нас у народі казали: «Чим мудрий встидається, тим дурний величається». Пошана більшовиками мамів-одиначок спонукувала до легковажності дівочою цнотою… Мені болить душа і щемить серце, як я спостерігаю за не одною українкою чи українцем, котрі бідніють духовно через перевагу своїх почуттів до матеріальної вигоди і особистого самозадоволення, не розуміючи і не хотячи прислухатися до Божих заповідей, зневажають українську культуру і християнські традиції своїх працьовитих, скромних предків….
І тому мені дуже хочеться уклінно подякувати вашій установі «Дар життя», що ви порушуєте такі актуальні проблеми і наводите молодь на правильне життя, щоб наші українські родини були морально і фізично здоровими на честь і славу Україні.
З повагою Дарія Блажкевич-П’ятківська».
Колектив нашої організації щиро вдячний за таку оцінку нашої роботи вами, шановна пані Даріє, і бажає вам, щоб на схилі літ вам довелося побачити духовне пробудження молоді не тільки у вашому рідному Денисові, а й в усій Україні. Цього ж бажаємо і собі також.