— Я дуже вдячний Господу за те, що мене покликано через Христову Церкву до пастирського служіння. Мені радісно і приємно. Але разом з тим, я відчуваю велику відповідальність. Це нелегке завдання — виконувати волю Божу, публічно пропонуючи Засоби благодаті: Боже Слово і Святі Таїнства (Хрищення і Господню Вечерю). Наскільки відповідально і зворушливо мати справу з таємничою силою Божою. Мене хвилюють як великі можливості, так і величезні вимоги. Це можна порівняти з роботою лікаря, який бореться за життя дитини. Життя пацієнта залежить від професіоналізму лікаря. Пастир має справу з ще важливішим — не з тимчасовим, земним життям, а з вічним життям дітей Божих. І тому можна сказати, що я одночасно стурбований і підбадьорений масштабами пастирського служіння. Але мої почуття і враження можна підсумувати словами з Псалма 120: «Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, — мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!»

— Гарно про пастиря говориться в Святому Письмі нашим Господом Ісусом Христом: «А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його… Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають» (Ів.10:4,11-14). Пастир повинен сумлінно проповідувати і навчати Слову Божому, роздавати Святі Таїнства, піклуватися тими, хто потребує особливої уваги і вести моральне життя. Для пастиря важлива майстерність застосування Слова Божого до людей, вірне розрізнення Закону і Євангелія, і відповідно їх використання щодо людей, зрозуміле, біблійне проповідування Божого Слова і належне надання Святих Таїнств. Слід завжди пам’ятати, що Христос викупив Церкву Своєю Кров’ю, щоб вона була Його, щоб Він міг бути її єдиним Господом, Паном і абсолютним Правителем. Христос весь час є люблячим Господом Своєї Церкви і весь час керує нею лише Своїм Словом. Тому єдина влада, яку має пастир — це влада Божого Слова.

— Я народився в місті Нова Каховка Херсонської області. Господь прийняв мене до Своєї сім’ї ще в дитинстві, коли батьки охристили мене в християнській церкві, не дивлячись на спротив та всіляки перешкоди комуністичної влади. Вся система радянської освіти була побудована на основі дарвінізму й атеїзму, але традиції українського народу, моїх батьків і совість свідчили про нашого Господа Творця. Великою подією як для мене, так і для більшості українців стало здобуття незалежності Україною. Я, як військово-морський офіцер, возив дітей військовослужбовців з Севастополя на Різдвяні свята на Тернопільщину, ми відвідували церковні храми і я ближче познайомився з Божим Словом. Тож мій шлях до Бога можна визначити словами святого апостола Павла: «Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов’ю в Христі Ісусі. Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший — то я. Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя» (1 Тим.1:12-16).

— Так, я дійсно з першого дня в громаді, і тому всі миряни знають мене і мою сім’ю. Але не я є засновником громади, це Господь покликав мене, Володимира Черевка (нашого першого голову громади і автора цієї статті) і багатьох інших до Своєї Церкви. Ми робили як раніше, так і зараз все можливе, щоб якнайбільше людей всім серцем сприйняли пророчі та апостольські Писання Старого і Нового Завіту як єдине, правдиве, чисте джерело, у відповідності з яким слід виносити оцінку і судження про всіх вчителів і про всі вчення.
Севастопольська громада — сім’я дітей Божих. Пастирі УЛЦ, які відвідували нашу громаду, зазначали, наскільки цікаво відбуваються біблійні заняття, обізнаність людей в Божому Слові. І тому я хотів би подякувати нашим пастирям УЛЦ Олександру Сімашку і Олегу Стецюку, які раніше проводили в Севастополі пастирське служіння. Тож ми «вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос» (Еф.2:19-20). Тому наше завдання — міцно триматись цієї єдиної міцної основи — Ісуса Христа.

— Після служби в Збройних силах і досвіду викладацької роботи у вищому військово-морському інституті я сів за парту в семінарії і на рівні з усіма вивчав Святе Письмо. Найбільший влив на моє рішення йти вчитися до УЛБССС зробили пастирі В’ячеслав Горпинчук, Роджер Ковасіні, Олександр Сімашко, Давид Веббер та особливо Курт Макворт. Ректор семінарії Веббер завдяки підтримці місійного товариства «Думки про віру» запрошує до викладання в семінарії дуже поважних і досвідчених викладачів як зі США, так і з інших країн. Навчальний план, розклад занять, гарна бібліотека та можливість користуватися комп’ютером створюють для студентів можливість всі свої сили направити на навчальний процес, на дослідження Святого Письма. За 4 роки навчання семінарія стала для мене рідним домом. В нас гарні, дружні відносини як серед студентів, так і з професорсько-викладацьким складом. В цьому велика заслуга ректора, його заступника, всіх викладачів і працівників. Я вдячний Господу, що Він зробив можливим моє навчання в УЛБССС і надав можливість спілкуватись з такими чудовими людьми.

— Що стосується моєї родини, то вона в мене велика. Мама і тато живуть в Новій Каховці, разом зі старшим моїм братом Олегом. Я живу в Севастополі, маю «помічницю» (Буття 2:18) дружину Майю і двох доньок Людмилу і Анастасію, які навчаються в загальноосвітній та Недільній школах. Також я не можу не сказати теплого слова про рідну сестру моєї дружини Людмилу і її чоловіка Руслана, які дуже часто допомагали нам у важкі часи, і також про мою тещу Любов Петрівну, яка з перших днів в Севастопольській громаді УЛЦ.

— Я вам дуже вдячний за спілкування і такі слова, та радий мати можливість звернутися до читачів «Стягу» з побажанням гідно відзначити 10-ту річницю відновлення Української Лютеранської Церкви. «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1Кор.15:58). «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євр.12:1-2).