Поштовхом для написання цих рядків стала історія
однієї родини, яких безліч в Україні. Мабуть, ко-
жен з тих, хто читає ці нотатки знає такі сім’ї. Живе родина з «добрих людей», що нікому не роблять нічого поганого, не крадуть, не вбивають... Але життя не складається — то те, то інше випробовування посилає доля на їх голови. Хвороби, матеріальні нестатки, а головне, відсутність миру та спокою у власних душах та в сім’ї. З часом виникли взаємні образи, звинувачення, нарікання на тяжку долю, озлобленість на весь світ. Старші люди цієї родини наприкінці свого земного шляху опинилися перед фактом, що все життя було прожито не так — все робилося для родини, для дітей, а в результаті, як писав Еклезіяст: «І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем... Та й що має людина зо всього свого труда, та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона? Бо всі дні її — муки, а смуток — робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, — теж марнота й оце!..» (Екл. 2:20, 22-23).
Аналізуючи причини такого становища, я прийшов до висновку, що головною помилкою, а скорше горем, цієї сім’ї, є те, що вона жила й зараз живе без віри у Бога. Батьки старшого покоління цієї родини з різних причин не виховали своїх дітей у Божій любові, у страсі Божому. Навіть коли й зрідка ці, тепер уже старші люди, відвідують храм, то це швидше робиться не від потреби спілкування з Живим Богом, а тому, що того дня свято й усі йдуть до церкви.
Первинним елементом кожного суспільства є сім’я, від здоров’я якої залежить здоров’я всього суспільства. Відповідно, якщо родина хвора, то хворе й суспільство, сім’я без Бога — суспільство без Бога, хворе суспільство з викривленими моральними та духовними ідеалами. Сім’я без Бога, без моральних традицій руйнується. Що тримає людей разом? Колись людина практично не могла існувати окремо, економічно вона була приречена на загибіль. Тепер, коли економічна складова перестала грати вирішальну роль у існуванні сім’ї, особливо у розвинутих країнах, що тримає разом людей у родині? Найперше любов — між чоловіком та дружиною, між батьками та дітьми. Але цього недостатньо! Господь дав людям ще один могутній засіб, який спонукає людей жити у родині. Це Божі Заповіді, зрештою вся наука Христова та апостольська.
Чи мають люди, які живуть з Христом, з Богом у своєму серці, хвороби, всілякі випробовування, спокуси, проблеми, про які йшлося вище. Звісно мають! Але вони вірять у Того, Кого не бачили, у Його спасаючу жертву. Віруючі намагаються жити згідно Господніх Заповідей. «Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (2 М. 20:2-17). Ці вічні Заповіді показують всім людям, як ми повинні ставитися один до одного.
Чи можуть жити згідно цих Заповідей невіруючі люди? На це запитання відповідає віросповідна книга Лютеранської Церкви «Ауґсбургське віросповідання»: «Доки в серці нема Святого Духа, то воно надто слабке. Навіть більше, воно перебуває у владі диявола, що приводить багатьох бідолашних людських створінь до багатьох гріхів. Ми бачимо це у філософів, котрі намагалися вести шанобливе і непорочне життя. Їм цього не вдалося здійснити, а натомність вони впадали в багато великих і неприхованих гріхів» ( ХХ стаття, 31-33).
Без віри в Бога порушується гармонія життя та повнота людського існування, які закладені у Божих настановах. Життя без Бога може бути «успішним» у земному, тимчасовому, розумінні, але не може бути повним та підготувати людину до зустрічі зі Спасителем, коли їй доведеться відповісти за все своє земне життя, незалежно від того, чи вірить людина у цю зустріч, чи ні.
У Євангелії від Луки описано як розбійник, який був розіп’ятий поруч з Ісусом, у останні хвилини свого життя звернувся до Спасителя: «І сказав до Ісуса: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!» І промовив до нього Ісус: «Поправді кажу тобі: сьогодні ти будеш зо Мною в раю!» (Лк. 23:42-43). Господь чекає нашого каяття та звертання з молитвою про спасіння. Приклад розбійника показує тим, для кого Ісус Христос ще не став Богом, що завжди є час навернутися та прийти до Нього, навіть на смертному ложі. Господь довготерпеливий і многомилостивий, Він чекає...