Слава Ісусу Христу!
Благодать вам і мир від Бога Ісуса Христа!
Мені дуже хочеться поділитися радістю, що переповнює моє серце, та розповісти вам, як Господь допомагає нам все спланувати та вирішує всі труднощі. Вісточка про те, що влітку в нас будуть гості зі США проводити Літню біблійну школу прилетіла до нас ще взимку з дияконом Віктором Пащенком. Але якось не уявлялось, як це можливо в Севастополі? Дуже непросте місце для такого служіння, у громади нема приміщення для богослужіння і навіть офісу, хто буде перекладачем? Чесно кажу, я не уявляла, як все це можна зорганізувати. Але, помолившись Господу, я чекала, що Бог допоможе нам знайти найкращий вихід. І ось чудо!!!
20 червня я приїхала на вокзал за дітьми Божими, що як ті птахи, перетнувши океанський простір, несли нам з іншого континенту Слово Боже.
Серце моє зраділо, коли я побачила першу дівчинку, Еллі, мені здалося, що вона сама йшла до мене, за декілька хвилин вийшла ще одна дівчина, то була Джесіка. Я зрозуміла: це мені Господь послав їх. Як все чудово Бог влаштував. На якусь мить я стала мамою, відчула радісну хвильку в своїм серці. Я розуміла, що то Господь мені так допомагає в усьому. Що приготувати на сніданок, як сказати на англійській мові, що я їм бажаю сьогодні, як спитати, що їм сподобалося? Але всі ці перешкоди якось зникали. Як зранку, коли ми молились разом Господньою молитвою, так і ввечері, коли ми зверталися до Отця Небесного і дякували за Його ласку та за всі щедроти, що дає нам щодня. Після сніданку я вела гостей в дитсадок, де проходила Літня біблійна школа, і мої діти ставали вчителями Божого Слова. Українські діти на ці заняття бігли із радістю і чудово співали «Я люблю Тебе, Ісусе!» англійською мовою. Ввечері я чекала їх, а вони приходили трохи втомлені, але переповнені радістю. Скільки добра і щастя вони мені подарували я зрозуміла, коли гарячі сльози, сльози радості і сльози вдячності (і трохи біль розлуки) текли по щоках, а вони мене обнімали, як свою рідну маму під час розлучення.
О! Яка велика любов Божа, як єднає серця. Бо по-іншому і не скажеш. Не знаючи досконало мову, так зрозуміти одне одного протягом тривалого часу — то, можливо, не кожному дається, а тільки дітям Божим. І швидко пролетіли ті дні! Наші діти Божі, сіячі Божого Слова, посіяли і поїхали в США, але, здається, зернята падали, принаймні більшість, на ріллю, на добру землю і посходить все, що сіялось!
Я вірю, що повернувшись додому, наші вчителі в Америці будуть розповідати, як їх ми зустрічали на Україні, як піклувались та спілкувались один з одним, як разом славили Бога. Я особисто сподіваюсь (і думаю, що всі брати і сестри нашої громади також), що наша церква і надалі буде зростати, і до нас теж будуть злітатись голуби з вісточкою Євангелія в дзьобику. Надіємось, що і у нас буде своє приміщення, куди ми будемо приходити в хвилини радості і смутку, будемо славити Бога і на славу Божу робити добрі справи нашим ближнім на землі та жити в ім’я нашого єдиного Спасителя Ісуса Христа! Дуже хочеться, щоб всі розуміли, що наш Господь Ісус Христос є Той, заради Кого треба жити. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16).

В Христі Ісусі,
сестра Любов Пласкальна,
м. Севастополь.