Це Слово Боже, промовлене Спасителем до рибалки на ім’я Симон, котрий буде названий Петром. Симон був досвідченим рибалкою, ще від малого він ловив рибу, з якої він жив. А тепер, він навіть мав свого власного човна, залучаючи помічників до нього. Однак там, на Генісаретському озері чи Галілейському морі, яке він знав дуже добре, сталося щось таке, що сильно налякало Симона. Не було ні шторму, ні бурі, усі були живі-здорові, усі займалися своїми повсякденними справами, однак сталося щось таке, що досвідчений рибалка злякався, злякався, бо нерибний день став рибним.
Наставник Симона, Ісус, навчав народ із його човна. «А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, — і закиньте на полов свій невід». Симон послухав цього теслю, хоча обставини та досвід підказували йому, що не варто.
Коли ж після боротьби з наповненим неводом Симон отямився, «обгорнув жах його та усіх, хто з ним був». Це був жах грішної людини, що усвідомила Божу присутність поруч неї, присутність святого та справедливого Бога, Творця неба і землі, видимого і невидимого. І Симон-Петро добре розумів, що гріху та грішнику не місце перед святим та справедливим Богом, що святість та справедливість вимагають покарання гріха та грішника, що означає вічну погибель. А те, що гріх знаходиться в ньому, Симон дуже добре знав, так само як і кожен з нас, заглядаючи собі в серце. Як про це і каже пророк Єремія: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне. – Хто пізнає його? Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його» (Єр.17:9,10).
Симон-Петро злякався, бо хто інший, як не Творець, може із нерибного дня зробити рибний, і не просто рибний, а такий, що невід не витримував ваги спійманої риби, а човни зачали потопати.
Однак Той, Хто вчинив цей переляк у грішникові, чинить і мир, заспокоюючи розкаяного грішника своїм лагідним Словом: «Не лякайсь!» Як часто Йому доводилося казати ці втішаючі слова: «Не лякайсь!»? Як часто Він продовжує казати їх і тепер до втраченого і засудженого грішника у Його святому Слові: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів.14:27). І ці слова не є даремними, адже є також і ангельське «Не жахайтесь!», промовлене із гробу Господнього: «Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, — нема Його тут!» (Мк. 16:6).
«Не лякайсь, — від цього часу ти будеш ловити людей!» – каже Спаситель Симонові, після того як останній за словом Наставника закинув невід, щоб так само за Словом Господнім закидати невід Закону та Євангелія, щоб ловити людей. Сам Симон не міг впоратися із неводом та рибою, припровадженою Творцем, так само сам Симон не зможе ловити людей, він, як і будь-який інший пастир, покличе на допомогу, і лише так, спільними зусиллями, вони можуть впоратися, як це було із цією рибою.
«Не лякайсь, — від цього часу ти будеш ловити людей!» І коли Спаситель говорить «ловити», Він вживає слово, що означає «ловити живим», бо це ловіння, на відміну від ловіння риби, не вбиває, але дає життя, — життя, що є Син Божий. Той, хто ловить людей Словом Божим, дає тим людям життя, якого за своєю грішною природою вони не мають, і від себе мати не можуть. Як це і каже Спаситель: «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14).
«Не лякайсь, — від цього часу ти будеш ловити людей!», — каже Ісус Симонові, як і кожному з нас. Адже кожного із нас стосуються слова Його Великого Наказу, промовленого перед Його вознесінням, адже до усієї Своєї Церкви каже Спаситель: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19,20). «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує і охриститься, — буде спасений, а хто не ввірує — засуджений буде» (Мк. 16:15,16). «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалося покаяння, і прощення гріхів між народів усіх» (Лк. 24:46,47).
В часи переслідувань ранні християни мали потаємний знак, який вони малювали ногою на піску чи землі. Це був знак риби. Коли християнин хотів дізнатися чи серед людей, що його оточують, є християни, він малював ногою дугу. Відповіддю була інша дуга, що, замикаючи першу, формувала знак риби. Запитаєте, чому саме риби?
Якщо на грецькій мові, яка на той час була міжнародною, написати слово «риба», літери цього слова складали б заглавні літери наступного віросповідання: «Ісус(І) Христос(Х), Божий(Q) Син(U), Спаситель(S)».
Саме Слово про таку «рибу» і є наживкою для ловіння людей, щоб вони мали в неводі Божого Царства прощення гріхів, спасіння, вічне життя.
«Не лякайсь, — від цього часу ти будеш ловити людей!»
Амінь.