Серед пам’яток нашого народу особливе місце належить давньоруським
рукописам. Багато що про життя минулих часів ми знаємо саме
звідти. Серед іншого з рукописів ми дізнаємося і про поширення
Слова Божого у Київській Русі, інших слов’янських землях.
Частина матеріалу в рукописах — виключно місцевого походження,
це авторські праці наших пращурів.
Але також значна частина належить до перекладів — в основному
з грецької та латинської мов.
Соратник і друг Лютера, Пилип Меланхтон, автор і редактор наших
віросповідань, був добре відомий серед нашого народу вже в ранні
часи. Так, у вірші Григорія Кониського, професора Києво-Могилянської
Академії, можемо прочитати в переліку славних діячів, про яких
належить знати освіченим людям вісімнадцятого століття: «теж
Меланхтон Віттенберзький...» [2; с.312].
Та Меланхтон був відомий в наших землях ще раніше. Один з давніх
рукописів, який зберігся в кількох версіях, і складений у 1620-1622
роках, є перекладом праці Пилипа Меланхтона! Такий висновок
зробив російський вчений з Санкт-Петербургу — В.І. Аннушкін
у своїй дисертації «Первая русская «Риторика» начала XVII века»
(1985 рік), [1; с.25-27].
Серед праць Меланхтона декілька присвячені питанням, які розкриваються
в давньоруському рукописі. Це «De officio concionatoris»; «De
rhethorica»; «Unterricht der Visitatoren an die Pfarrern». Скоріш
за все, руська «Риторика» була перекладом з латинської версії
«De rhethorica», в незначній переробці Луки Лоссія, учня Меланхтона.
Встановлено і видання, з якого було зроблено переклад: Франкфурт,
1577 рік.
Тільки частина цієї роботи присвячена науці про проповідування,
«церковному красномовству» в термінах перекладу. Більша ж частка
зосереджена на вмінні готувати і проголошувати виступ професійно
в більш широких цілях — в судочинстві, в державних справах тощо.
Переклад був значним вкладом в культурне надбання слов’янських
народів, сприяв становленню риторики, філології, наукової термінології.
Література:
1. В.И.Аннушкин. Первая русская «Риторика». М.: Знание, 1989.
— 640.
2. Г.М.Сагач. Золотослів. К.: Райдуга, 1993. — 378с.
