Кожна громада Української Лютеранської Церкви має свою історію,
свій характер, свої особливості. Це я відчував під час багаторічної
праці для «Стягу», коли відвідував більшість громад нашої
Церкви у всіх куточках держави. Про громаду, членом якої я
є з 1993 року писати легко й водночас важко. Легко — бо знаю
життя громади, важко — бо непросто виділити зі звичного щось
таке, про що цікаво буде читати іншим.
Сьогодні наша громада «Воскресіння» є найбільшою
в Церкві, налічує 366 охрищених членів, з яких 253 є конфірмованими.
Вже протягом чотирьох років пастирем громади є В’ячеслав Горпинчук,
який протягом тривалого часу перед цим служив громаді дияконом.
Враховуючи те, що пастир В’ячеслав є одночасно й Єпископом УЛЦ
та часто відвідує громади й місійні станиці Церкви, громада покликала
пастиря-помічника Олега Округіна.
Рада громади, під керівництвом голови Сергія Ніколаєнка, вирішує
всі головні питання життя громади. До ради входять також заступник
— Анатолій Дмитренко, скарбник — Олекса Ящук, член ради — Віктор
Петренко. Доброю традицією, яку варто перейняти іншим громадам,
стало колегіальне вирішення всіх питань, які постають перед громадою.
У квітні 1993 року були проведені перші богослужіння відроджуваної
Української Лютеранської Церкви. Із засновників громади багато
старших людей вже спочили у Господі, деякі відійшли від громади,
але більша частина продовжують відвідувати богослужіння громади
«Воскресіння». Члени громади є активними місіонерами, вони не
тільки приводять до Церкви знайомих, друзів, сусідів у Києві,
а й стали ініціаторами створення нових громад — «Різдва Христового»,
«Вознесіння», громад у Радомишлі та Олександрії.
Сьогодні у громаді проводяться щонедільні богослужіння, біблійні
заняття для дорослих, заняття з вивчення катехізису. Учителі Недільної
школи — Емілія Зінченко, Світлана Петрик, Нінель Нагорна, Євгенія
Кучма — навчають дітей основам христянської віри. Водночас щоп’ятниці
самі вчителі мають відповідні навчання із пастирем.
Хором громади керує регент Вадим Солодкий, який постійно розширяє
репертуар, укладає нові мелодії гімнів та пише музику для псалмів.
Вже протягом тривалого часу регент працює над укладанням співаника
Української Лютеранської Церкви. Для дітей — членів громади, які
хочуть навчитися мистецтву співу, Вадим Солодкий проводить репетиції
дитячого хору. На свята силами дитячого хору та учнів Недільної
школи організовуються чудові концерти.
Серед інших видів діяльності громади варто відзначити роботу клубу
«Надія», який об’єднує людей похилого віку, сестринство «Тавіта»,
дитячий драматичний гурток, заняття з вивчення англійської мови.
З 1996 року видається тижневик «Воскресіння», в якому містяться
читання на кожне богослужіння, номери гімнів, імена тих, хто потребує
молитви, розклад діяльності громади на наступний тиждень, інша
необхідна інформація.
Як може зауважити читач, діяльність громади охоплює всі вікові
категорії наших співгромадян. Кожен, хто спрагнений почути проповідь
Слова Божого, причаститися Святих Таїн, вивчати Біблію, кожен
конфесійний лютеранин знайде у громаді «Воскресіння» те, що шукає.
Найбільшою проблемою громади є відсутність власного приміщення
для проведення богослужінь. Київською міською державною адміністрацією
виділена ділянка для будівництва, протягом тривалого часу проводяться
підготовчі роботи. Але завершити проектувальні роботи та розпочати
будівництво досі заважала відсутність коштів. Протягом останнього
часу робота в цьому напрямку значно пожвавилась, що дозволяє сподіватися
на вирішення проблеми, за умови допомоги спонсорів із місії «Думки
про віру».
Як свідчить досвід, володіння храмовим приміщенням — одна з запорук
існування самостійної громади. У часи жорстокого переслідування
християн, за часів радянської влади, знищення релігійних громад
починалося із фізичного знищення священиків чи пастирів, потім
— руйнування чи відбір храму або молитовного дому. Відповідно
за зворотною схемою потрібно відроджувати Церкву. Перші кроки
у цьому процесі вже зроблено. Працює Семінарія Святої Софії у
Тернополі, Українській Лютеранській Церквій служить багато її
випускників-пастирів, діють багато громад. Але справи із приміщеннями
для богослужінь посуваються дуже мляво. Відсутність поступу у
вирішенні цієї проблеми гальмує подальший розвиток Церкви та перехід
громад до самофінансування. Настав час зробити рішучий крок до
будівництва кафедрального храму Української Лютеранської Церкви
у Києві!
Закінчуючи ці нотатки, хочу зазначити, що справа відродження конфесійного
лютеранства в Україні, яка розпочалася 10 років тому в Києві та
Тернополі, триває й досьогодні. Церква зростає, Господь благословляє
як її, так і підтримує її маленьку частину — громаду «Воскресіння».
|