Сергій Ніколаєнко:
«Я молюся, щоб нам допомогли побудувати храм, зволікати далі не можна»

Редактор «Стягу» Василь Коршак зустрівся з головою громади «Воскресіння» — однієї з двох громад, у яких 10 років тому відновилися богослужіння Української Лютеранської Церкви.

— Громада «Воскресіння» була заснована 26 вересня 1993 року, коли відбулися збори засновників, але богослужіння розпочалися раніше, у квітні. Засновників було 29. Першим головою ради громади був Володимир Шаталов, секретарем — Віктор Зацарний, скарбником — Василь Коршак. До громади Української Лютеранської Церкви я прийшов завдяки спочилому в Бозі Олександру Залєвському та Анатолію Дмитренку. Це сталося восени 1995 року, а на Різдво 1996 року я вперше привів свою родину — дружину, внучку. З того часу беру активну участь у житті громади, конфірмований на Великдень 1996 року. Тоді ж став старостою групи з вивчення Біблії, коли заняття відвідували до 50 осіб.

— Спочатку громада довірила мені виконання секретарських обов’язків, а згодом, у 1999 році я був обраний на посаду голови громади. Найбільшою проблемою є відсутність приміщення для проведення богослужінь. Це негативно впливає на кількість вірних, та й додатково створює нервову напругу. Зараз, коли ми орендуємо залу в Інституті математики, ситуація трохи стабілізувалася. Проблеми, які виникають в Інституті, намагаються перекласти на наші плечі, а раніше, коли ми орендували залу в Будинку письменників, мали проблеми, бо його керівництво підняло орендну плату, й ми вимушені були змінити місце проведення богослужінь. Якийсь час орендували залу в Будинку художника, кінотеатрі «Київ», допоки не прийшли до Інституту математики. Зміни місць проведення богослужінь негативно впливають як на імідж громади, так і на її авторитет. Коли наші вірні запрошують близьких на богослужіння, ті часто запитують: «Де ваша церква?» Пояснення, що ми орендуємо залу у Києві, але маємо храми в Кременці та Лазарівці, не справляють великого враження. Для розвитку Церкви необхідно мати в Києві, у столиці, храм. Інші церкви зараз інтенсивно будуються, чим ми гірші?

— Наша громада зараз робить все можливе для початку будівництва. Але маємо велику проблему — закінчився термін резервування ділянки, яка нам надана для будівництва храму. Робимо все для того, щоб його продовжити. Для цього потрібно, в першу чергу, нове архітектурно-планувальне завдання, в зв’язку з тим, що будуватиметься не цілий комплекс, а тільки храм. Завдяки нашій співпраці з архітекторами, ми отримали дозвіл на це від головного архітектора Києва. Для того, щоб щось зрушилося з місця, необхідно проводити проектні роботи. Виконання цього проекту можливе тільки з допомогою наших спонсорів. На жаль, коштів нам поки не надали. Сподіваємось, що наші благодійники допоможуть з коштами.

— Серед планів громади проводити роботу з молоддю, щоб вона зростала й надалі. Я також молюся, щоб нам допомогли побудувати храм. Зволікати далі не можна. Два роки тому ціни на будівельні матеріали та витрати на робочу силу були значно нижчими ніж зараз. Чим довше зволікатимемо з будівництвом, тим дорожче воно нам обійдеться. Маю велике прохання до спонсорів нам допомогти, запевняю, що надані кошти будуть використані якнайкращим чином для спорудження храму.