Часто, відкривши газету або журнал і ознайомив-
шись з матеріалом про значне археологічне від-
криття, ми спокійно сприймаємо висновки авторів, що вік цих
знахідок датується мільйонами чи трильйонами років, повністю
довіряючи розповідям про те, якими переконливими дослідженнями
це встановлено.
Чому нас не дивує той факт, що вчені так точно визначають вік
археологічних знахідок, а відтак і вік землі? Як їм вдається
так впевнено говорити про те, що відбувалося дуже давно, адже
свідків тих подій не існує?
Проте, відповідають нам вчені, існує наука. Наприклад, якби
ми знайшли гірську породу — вапняк, чудову розкопку, і звернулися
до професора геології з проханням визначити вік цього каменя,
то через деякий час, необхідний для експерименту, професор назвав
би нам його вік, ну, наприклад, 320 мільйонів років. Нас би
здивувало, що професор не показав нам вуглець, датований цим
періодом, а лише сказав, що вік каменя можна визначити тільки
по наявності органічних решток на ньому.
Викопною решткою нашої знахідки, пояснює нам далі професор,
є молюски. Великі колонії молюсків живуть і тепер і виглядають
вони інакше, ніж в ті давні часи. І наш професор виймає об’ємну
книгу «Безхребетна палеонтологія» і відкриває розділ, присвячений
молюскам. Тут вміщені ескізи багатьох молюсків. І коли серед
безлічі схожих знайдено повністю ідентичну нашому, то пояснення
до малюнку вкаже, що цей молюск існував 320 мільйонів років
тому.
Це спрощена схема, однак існують десятки, сотні інших методів.
Вони дуже складні, дорогі і незрозумілі для неспеціалістів,
простих пересічних громадян.
Якщо коротко, то в даному випадку люб’язний професор розповість
нам
- про ураново-свинцевий метод, на основі якого вік каменя припускається
500 + / _ 20 млн. років;
- калійно-аргоновий метод дає каменю 100 + / _ 2 млн. років;
- рубідієво-стронцієва модель тесту відповідно 325 + / _ 35
млн.років.
Результати різних тестів не узгоджуються між собою. Далі вчені,
дослідивши місце розкопок, виявили, що вапняк, який залягав
поряд, нараховує 350 млн. років. За основу дослідження приймається
рубідієво-стронцієвий метод і вік каменя, таким чином, датується
у 320 млн. років. Усі інші тести були неточними і відкидаються.
До того ж не приймається до уваги, що камінь може бути забрудненим,
або змінити свою мінеральну і хімічну структуру.
Ця маленька історія з визначенням віку каменю виявила, що весь
процес оцінюється за заданим сценарієм про великий вік Землі,
і вся теорія еволюції побудована на цій ідеї.
Історична геологія, яка відтворює небачене ніким минуле цього
каменя, є гіпотезою. Ніхто ніколи не бачив доісторичні камені
за їх існування. Жоден із сучасних вчених ніколи не спостерігав,
як один вид організмів перетворювався в інший ( макроеволюція).
Яким же чином еволюція могла відбуватися в далекому минулому?
Чому вона не продовжує свою дію сьогодні? Оскільки створення
Землі не знаходить наукового підтвердження, еволюція є лише
гіпотезою деяких вчених про минуле.
Еволюційна гіпотеза наполягає на тому, що людина виникла від
мавпоподібного предка три мільйони років тому і її розвиток
відбувався ступінчасто, переходячи з найпримітивнішого «Кам’яного
віку» до «Бронзового віку», далі до більш досконалого «Залізного
віку» і вгору по шкалі розвитку до нашої ери.
Припущення еволюціоністів виникли з неточної оцінки можливостей
вчених розпізнавати правду. Доступ людини до правильного тлумачення
обмежений не повним розумінням наявної інформації, помилковістю
логічних засобів і тим, що людина не могла бути присутня при
тих подіях для того, щоб зробити вірні спостереження.
Все це перешкоджає правильно зрозуміти минуле.
Св. Павло попереджає нас:
«Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою
за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом»
(Кол.2:8).
Сучасні археологи дедалі частіше доводять, що знахідки, знайдені
в різних куточках світу, свідчать про раптове виникнення культур,
що відбувалося спонтанно.
Це були складні цивілізації з витонченою культурою, наявністю
сільськогосподарських знань, вражаючою технологією; ці цивілізації
мали письменність, продумані календарі, могли зводити піраміди
й інші вражаючі споруди, плавали по морю на веслах.
Багато секретів тих технологій були втрачені і лише в останні
століття людство почало їх відновлювати.
Люди, які являли собою створіння з кошлатими бровами, згорбленими
плечима, довгими руками і ходили рачки, які лише полювали і
збирали їжу, не могли мати такий рівень цивілізації.
Чи існує краще вирішення цієї проблеми, проблеми віку Землі?
Чи людський розум не здатний на більше?
Християнські припущення віку Землі з’явилися при обережному
і вірному поясненні Святого Письма.
«Біблія каже, що перша людина з’явилася приблизно 15000 років
тому плюс-мінус 10000 років. Наука каже, що приблизно тоді ж
з’явилася теперішня людина» ( Хуг Росс).
Зараз істинною історією вважають історію, зафіксовану на письмі,
що базується на ідентифікації і спостереженні. Так ось, все
написане повністю узгоджується з Біблією.
Одним з аргументів на користь молодої Землі є статистика населення.
Спостереження за населенням Землі і його зростом підтримує теорію
про молоду Землю. Маючи кількість населення світу, рівною шести
мільярдам чоловік і приблизний коефіцієнт росту 2% потрібно
було б лише 1000 - 2000 років, щоб отримати цю кількість населення
після появи першої пари землян. І це у випадку, коли б коефіцієнт
залишався незмінним, а розвиток людства не супроводжували б
спустошливі епідемії, безперервні війни, та багато інших страшних
людських втрат.
Всі вчені, які підраховували вік Землі за допомогою Святого
Письма, мають розбіжності в числах, але подібне дослідження
вказує на вік, який обчислюється кількома тисячами років.
Біблія каже, що Творцем за шість днів був створений світ і «вельми
добре воно!»
Дуже скоро все підпало під вирок смерті через повстання Адама
проти Божого авторитету. Пізніше світ був зруйнований всесвітнім
Потопом у дні Ноя.
Писання — це правдиве Слово Боже, якому можна цілком довіряти
і повністю на нього покладатися. Божий авторитет, який стоїть
за ним, виключає будь-яку оману.
Бог промовив Своє Слово створення і світ почав існувати.
«На початку Бог створив небо та землю.
А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею,
і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло.
І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог відділив світло
від темряви.
І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був
вечір, і був ранок, — день перший» (1М.1:1-5).
Ми не можемо підтвердити правдивість написаного в Біблії, нам
необхідно вірою сприймати все саме так, як там написано.
У Посланні до євреїв читаємо:
«А віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого. Бо нею
засвідчені старші були. Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим
збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Євр.11:1-3).
В Святому Письмі сказано, що світ був створений недавно, це
дає нам наукову модель і напрям проведення наших досліджень
і спрямовує наші міркування у вірному напрямку. Але оскільки
дані події сучасне людство не могло бачити, то сказане в Біблії
не може мати наукового підтвердження.
Якщо християни приймають історичність розповідей про створення
і гріхопадіння і вірять, що наші прабатьки були створені шостого
дня, то чи потрібно пояснювати, навіщо Богу потрібно було чекати
мільйони і мільярди років, перш ніж послати обіцяного Спасителя.
Як не дивно, і в середовищі християн є такі, що сприймають теорії
еволюціоністів і обчислюють вік землі, рівним п’яти більйонам
років, стверджуючи, що Господь при створенні використовував
періоди в багато років.
«Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа
один день — немов тисяча років, а тисяча років - немов один
день!» ( 2Петр.3:8).
Проте, це — «у Господа», для нас же непомильними і священними
є слова Біблії про створення Землі Богом за шість днів.
Сучасна наука, вивчаючи всесвітні фізичні процеси, такі, як
розпад і зміна магнітних та енергетичних полів землі, наявність
надлишку гелію в атмосфері, концентрацію солі в світовому океані,
проблему метеоритного пилу з космічного простору, континентальну
ерозію, осадкові породи в океані та ін., наголошує, що Земля
є замолодою для еволюції.
Стає очевидним, що за допомогою різних технік і досліджень фізична
і геологічна ймовірність свідчать на користь Біблії.
Земля молода!
Ми не можемо ні підтвердити правдивість Біблії, ні спростувати
її. Ми приймаємо її вірою!
Нам не потрібно підтверджувати наукою Біблію, оскільки Біблія
говорить Сама за Себе.
Ми не повинні шукати наукової думки, яка б пояснила нам Біблію
— Біблія пояснює Сама Себе!
