Історію нашої церкви збираємо по крупинах. Час від часу, то
тут, то там знаходяться скупі повідомлення про наших пастирів,
громади, парафіяльне життя, що тільки-но почало розбудовуватись.
Ці повідомлення розкидані по численних галицьких часописах того
часу.
Євангельський часопис «Українська Реформація», що виходив друком
перед Другою світовою війною у Коломиї, вміщував, окрім іншого,
новини з життя Української Лютеранської Церкви Аугсбурзького
віросповідання. Пропонуємо читачам «СТЯГу» кілька заміток про
події 1930-31рр.
Декотрі з них говорять про будівельні справи на Станіславівщині
(нині Івано-Франківська область). То був саме час зведення перших
храмів УЄЦАВ.
Камінна
Українська Євангельська громада в Камінній думає рівно ж про
будову власної святині. Обгороджено вже площу і розпочато звідку
будівельного матеріялу. Богослуження і біблійні години правильно
відбуваються ту, як також в Микитинцях, під проводом пастиря
Щебеця.
Палагіче
І в Палагичу біля Товмача громада розпочала будову мурованого
молитовного дому. Мури доведено вже майже під дах. З весною,
як Бог поможе, надіються палагічане накрити мури дахом. Обслуговує
громаду пастир Теодор Ярчук.
Озеряни
19 грудня 1930 року відбувалося євангельське Богослуження. Фанатики
хотіли перешкодити євангельському проповідникові, братови Ярчукові
і спровокувати євангеликів. Спокій і такт євангельських братів
не допустив до ніяких авантюр, богослуження відбулось спокійно.
Честь євангелики озеряни, що не дали себе спровокувати і постояли
за свого пастиря.
Підготував Тарас Коковський
ПАЛАГІЧІ (пов. Товмач)
На цьогорічне Різдво вже о 4-тій вдосвіта були ми зібрані у
Церкві. “З нами Бог, розумійте всі народи…” — заспівав проповідник,
а громада підхопила за ним, відчуваючи, що Бог в Особі Свого
Сина зблизився до неї.
Після закінчення Повечір’я почалось святкове Головне Богослужіння,
котре громада переплітала стрічками найкращих колядок. Святкову
проповідь про велике значення Різдв’яної радості виголосив проповідник
В.Ломей на підставі слів з Євангелія від Луки 2:10-11: “ І каже
їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що
буде всім людям, бо народився вам сьогодні Спас, що єсть Христос
Господь у Городі Давидовому”. Проповідник вказав на гарні українські,
Різдв’яні звичаї до яких звик нарід з давніх-давен, а далі так
говорив:
“Кожен радіє під час Різдв’яних свят, однак мало є тривалих
ознак цієї радості. Це знак, що не всі зрозуміли, у чому саме
криється правдива Різдв’яна радість. Вона міститься у словах
ангела: “Бо народився вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь
у городі Давидовому!” Кожен у своєму житті бажає мати зміни
на краще, однак лише деякі одиниці йдуть до досягнення цієї
мети правдивим шляхом; лише маленька частина людей шукає правди
у Господі, Ісусі Христі… Історія вчить нас, що лише Христос
може допомогти нам, якщо Він стане нашим Спасителем-Викупителем.
Нашим Спасителем Він може бути тільки тоді, коли стане нашим
Господом-Паном. Хто це пережив, той може сказати з Апостолом
Павлом: “Живу ж уже не я, а Христос живе в мені. Про високу
вартість Різдв’яної радості свідчить те, що вона призначена
для усіх людей, без виїмку народності, віку, освіти чи стану.
“Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім
людям…”
Під час Богослужіння приступило 27 членів до Сповіді й Господньої
Вечері. Після закінчення Богослужіння громадяни дали доказ,
що зрозуміли проголошене слово про велике значення Різдв’яної
радості й заспівали коляду: “Що за радість стала, ще в нас не
бувала”.
О годині 15-тій відбулася вечірня, сполучена з “Діточим Святом”.
Діточки декламували історію народження Спасителя, як також прегарно
співали коляди. У цьому святі виступало 25 діточок, котрі своїми
дзвінкими голосами величали народженого Спаса й цим способом
доказали свою велику радість з приводу приходу Ісуса-Дитяти
на цей світ. Приємно було дивитися на обличчя батьків, що раділи,
дивлячись на духовні здобутки своїх діточок. На закінчення свята
роздано пильним діточкам дарунки у формі шкільного приладдя
й солодощів. Присутні розійшлися домів втішні, що так гарно
відбулося “Діточе Свято”, яке підготував брат В.Скрентович.
Як рік-річно так і цього року по звичаю відвідували наші брати
один одного з колядою на устах радіючи, що “Дитятко народилось
нам”!
“СТЯГ” 31 січня 1937 року. Ч. 1(58).
Фото Освячення Української лютеранської церкви,
28 серпня 1931 р.
Анжела Горпинчук
