Їдучи до Радомишлю, згадувалися події трохи більш ніж дворічної давнини, коли разом з Єпископом Української Лютеранської Церкви В’ячеславом вперше перебували в будинку родини Хитриченків, знайомилися з людьми, розмовляли про можливі перспективи місійної роботи нашої церкви в місті Радомишлі, про допомогу в становленні нової лютеранської громади...

Вчитель Наталя з дітьми Недільної школи.

З ласки Божої відбулося становлення громади в місті
Радомишлі, громада збільшується, парафіяни зроста-
ють у вірі. Чудово було бачити під час проведення Богослужіння багатьох причасників Таїнства Господньої Вечері, сьогодні в громаді двадцять один конфірмований. Постійно працює Недільна школа, незмінним керівником і вчителем якої є Наталя Хитриченко. Близько п’ятнадцяти дітей щотижня відвідують заняття в Недільній школі. Дітям дуже подобається ходити до церковної школи, вивчати Слово, спілкуватися. Коли відбувалася наша розмова після Богослужіння з сестрою Наталією, діти знаходилися поруч і прислухалися, і на запитання: «Чи подобаються дітям заняття в Недільній школі?» — Наталя порадила звернутися до дітей. За всіх дітей першою бажання висловитись зробила Маргарита Богачук: «Всім подобається в нашій школі. Нас навчають Слову Божому, у нас проводяться дуже цікаві ігри. Душа наша тут відпочиває, почуваєш себе спокійно, впевнено. Хочеться, щоб в Україні було таких шкіл якнайбільше, щоб діти могли прийти і розповісти своєму вчителю все – і що у тебе наболіло, і які у тебе проблеми. Тому що в цій школі вчитель тебе зрозуміє, порадить що робити. А головне – ми вивчаємо Господнє Слово. Мені в нашій школі подобається. Дуже!» По очам слухаючих навколо дітей було зрозуміло, що всі приєднуються до слів Маргарити.
Громада в Радомишлі проводить велику благодійницьку діяльність, надаючи допомогу будинку престарілих, Радомишльській школі-інтернату, районній лікарні, нещодавно відкритій школі-інтернату в селі Вишевичи, пенсіонерам і нужденним.

Під час Причастя в Радомишльській громаді.

З вересня 2001 року душпастирем громади став пастир Сергій Борщ, який плідно і сумлінно трудиться на Славу Божу. Ми бачили з якою повагою до пастиря ставляться парафіяни і гості громади. Після Богослужіння в громаді до мене підійшла Світлана Нехорошева, яка з групою інших людей в м. Радомишлі, хотіла би триматися лютеранського віросповідання. Вона від щирого серця сказала багато доброго про пастиря Сергія, його духовну допомогу всім потребуючим. Пані Світлана просила передати подяку Єпископу Української Лютеранської Церкви В’ячеславу Горпинчуку за пастиря Сергія Борща і за надану допомогу їм біблійною літературою. Приємно, що пастирі нашої Церкви мають такий авторитет і повагу і надають допомогу всім тим, хто її потребує.
Пастир Сергій проводить місійну діяльність. З Божою допомогою започатковані місійні станиці в психоневрологічному диспансері в м. Радомишлі, в місті Малині, що за 33 кілометри від Радомишля. Ми попросили пастиря Сергія розповісти читачам часопису про свою місійну роботу.

В каплиці психоневрологічного будинку-інтернату.

Пастир Сергій Борщ: Слава Ісусу Христу! Брат Дідківський Дмитро з міста Малина взнав про Українську Лютеранську Церкву з радіопередачі «Лютеранська хвиля» (він до цього часу займається в Заочній Біблійній школі нашої Церкви) і висловив бажання, щоб в місті Малині проводилися Богослужіння. Брат Дмитро зараз займається всіма організаційними питаннями, збирає людей, розповсюджує релігійну літературу, заохочує людей ходити до церкви, і в його приватному будинку проводяться Богослужіння, біблійні заняття. Зараз проводяться катехізаційні заняття, які відвідують до десяти людей, а брат Дмитро проводить заняття в Недільній школі, учнями якої є дев’ятеро дітей. Будемо залучати їх до участі в Богослужіннях. Збираємось реєструвати громаду, для чого необхідно мати десять конфірмованих членів. Звичайно, конфірмація насамперед проводиться для духовної користі людей, потім вже для реєстрації. Справа йде, сьогодні маємо вже чотирьох причасників в цій громаді. Тож з Божою допомогою громада буде рости, і будемо вирішувати ті проблеми, які є.

Богослужіння в Малині.

Одна з них – деякі упереджені люди не хочуть ходити до церкви через те, що вона не є зареєстрованою. Також у громаді в місті Малині проводиться робота по наданню гуманітарної допомоги від Радомишльської громади, проводиться пастирська робота, заохочуємо людей відвідувати церкву, а також приводити до неї своїх родичів, знайомих. Хочу висловити подяку брату Дмитру, який добре працює на славу Господню, не було неділі, коли б не проводилися Богослужіння в нашій новій громаді.
Також у Радомишлі є наша місійна станиця в психоневрологічному будинку – інтернаті. Наша громада завдяки діяльності Міжнародного благодійного фонду «Дар життя» мала можливість допомогти цьому інтернату гуманітарною допомогою. Починаючи з листопаду минулого року систематично проводилися служіння в інтернаті, зазвичай воно було лише раз на тиждень по одній годині. Зараз вже, з Божою допомогою, служіння проводяться два – два рази на тиждень, проводимо обов’язково Богослужіння, а також біблійні заняття, які мають свою специфіку. Розбираємо Біблію на основі життєвого досвіду людей з цього лікувального закладу. Служіння і заняття проводяться в капличці інтернату, вона добре обладнана і має багато ікон, свічок, як невеличка церква. Мене вважають там штатним «батюшкою», тому що окрім нашої церкви ніхто не проводить регулярних служінь, лише на великі свята час від часу приїздять інші священики. Саме ми освячували цю капличку. Люди дуже вдячні, що ми проводимо постійно служіння і заняття з ними. З двохсот пацієнтів закладу на свята приходять на Богослужіння близько п’ятидесяти, а зазвичай – близько тридцяти людей. Дякуємо Господу, що дає нам можливість проповідувати Його Слово, поширювати Царство Боже.

Відвідування брата Олега.

Пастир Сергій здійснює також пастирську опіку над хворим Олегом Іващенком, який перебуває у своєї бабусі в селі Осички, що під Радомишлем. Часопис «Стяг» писав про Олега минулого року.

Всевидючий Господь знав про нашу подорож до Радомишля, тому через Українську Лютеранську Церкву, сестер у Христі Світлану Лещенко та Емілію Зінченко послав до Олега Іващенка Тетяну і Олексія , працівників громадської організації «Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу – Схід». Ці люди є інваліди, не можуть пересуватися самостійно – тільки на колясках. І вони приїхали до Олега з Луганська, щоб підтримати і допомогти йому, зробити все можливе, щоб він морально і фізично подолав свою хворобу. Ми, присутні при цьому, бачили, що Слово, яке несе пастир Сергій, реальна допомога Тетяни і Олексія дає впевненості брату Олегу подолати всі труднощі. Молімося за це разом!
... Коли ми поверталися до Києва, кожен відчував духовне піднесення і вдячність Господу за Його милість і турботу за Українську Лютеранську Церкву, за Його вірних в Радомишлі, Малині, за пастиря Сергія.
«Дяка Богові за невимовний дар Його!» ( 2 Кор. 9:15).