Другий прихід Господа справді відбудеться,
але не так скоро, як цього очікували перші
християни. Біблія не вказує нам часу, коли саме це станеться, але подає ознаки, які передуватимуть другому приходу. Ісус розповідає про них учням, кожен може знайти їх у Євангеліях.

Але Спаситель вже прийшов до кожного з нас, прийшов у тілі, прийшов як людина, яка може зрозуміти наші слабості та гріхи, прийшов як Бог, щоб простити їх та викупити Своєю кров’ю. Кожного року, у час, який передує Святу Різдва, ми заново очікуємо прихід Спасителя, згадуємо та переживаємо події двотисячолітньої давності.
У часи Старого Завіту євреї очікували приходу Месії. Пророки, проваджені Святим Духом, неодноразово звіщали про різні подробиці народження, життя, діянь та смерті Месії. У своїх коментарях до Біблії пастир Гьоце наводить 37 пророцтв, які містяться у Старому Завіті й виконалися у житті Ісуса Христа — істиного Бога та істиного чоловіка.

Але що це дає нам, людям сучасного світу, які переймаються проблемами як вижити в оточуючому ворожому світі, як надати шанс на гідне життя своїм дітям, як реагувати на події жорстокого сьогодення? Людське суспільство жортокішає, вбивство, смерть стали звичайними, особливо коли не стосуються нас особисто. До лексикону сучасної людини міцно ввійшли такі слова та вирази, як «захват заручників», «терорист-самогубець», «зачистка» та ін. На початку року газета «Вірую» опублікувала цикл матеріалів з промовистою назвою «Цивілізація смерті». Як влучно підібрана назва для характеризації сучасного суспільства! Тим, хто не знайомий з цими матеріалами, раджу прочитати. Справді, історія людської цивілізації є історією смерті, яка невіддільна від життя кожної людини з моменту гріхопадіння: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12). Трохи далі, у п’ятому розділі, апостол Павло продовжує: «Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними. Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим» (Рим. 5:18-21). З цього короткого уривку бачимо, як відроджується людина від гріха, відроджується від смерті до життя. Христос викупив гріхи усіх людей, але скористаються плодами Його жертви не всі.

Ісус приніс у наше «життя для смерті» іншу мету — життя, коли земне буття стає «буттям для життя», того життя, яке настане коли Ісус вдруге прийде на нашу Землю. Значення Різдва, приходу Христа до грішного людства взагалі та для кожного зокрема, в тому, що тепер маємо відкриту браму, бачимо чіткий шлях до спасіння та вічного життя. Ісус не обіцяє нам легкого, безтурботного життя у сучасному світі, але бере ярмо наше на Себе. Іноді обставини складаються так, що здається ніби сили покинули, всі відвернулися від тебе, ти грішний та нікому не потрібний, уже нема ніякої надії на якісь зміни на краще у майбутньому. Тоді згадується відповідь Ісуса на запитання учнів: «Хто ж тоді може спастися?» А Ісус позирнув і сказав їм: «Неможливе це людям, — та можливе все Богові» (Мт. 19:25-26). Ці слова Господа підтримують у нас віру, живлять надію, зароджують любов, дають сили йти за Ісусом, несучи свого хреста, до вічного життя.