— Розкажіть, будь ласка, чим займається ваша організація?
Головною метою нашої роботи є проповідування Слова Божого та допомога людям. Ми маємо чудове приміщення з усім необхідним, щоб зустрічатися з людьми і допомагати їм вирішувати найскладніші проблеми.
Наші пацієнти — люди різного віку — молоді матері, дівчата, хлопці, сімейні пари.
Нас дуже турбує проблема абортів, зокрема, проблема абортів серед неповнолітніх.
Аборт у цьому віці призводить до дуже важких наслідків і є надто небезпечним для здоров’я. Дівчата не усвідомлюють, що вони не тільки завдають шкоди здоров’ю, — вони скоюють більш небезпечне — гріх, який переслідуватиме їх впродовж усього життя.
Саме тому наша просвітницька діяльність у навчальних закладах має велике значення для зміни ситуації на краще.
На сьогоднішній день ми маємо багато запрошень відвідати з лекціями середні школи міста, медичні училища, вузи та інші заклади.

— Як ви переконуєте дівчат і жінок не вбивати ненароджену дитину, тобто не робити аборт? Що найчастіше штовхає дівчат на такий страшний крок?
Ми працюємо безпосередньо з лікарями, акушерами-гінекологами, у лікарнях та пологових будинках по програмі «Школа мами». І якщо ми дізнаємося про підліткову вагітність, то зустрічаємося з цією майбутньою мамою. Найчастіше вони приходять в консультацію зі своїми батьками і що найбільше вражає — самі батьки відправляють дівчину на аборт. Вони не бажають ускладнень для своєї дочки — бо маленька дитина — то проблема для їхньої родини. Адже дочці треба ще закінчити школу, вчитися далі, і майбутнє для неї їм вбачається іншим, і, звичайно, не майбутнім матері — одиначки.
Проте бувають випадки, коли рідні і не знають про жахливий крок, який збирається зробити їхня донька. Тому ми обов’язково знайомимося з батьками.

— Які випадки у вашій роботі ви найчастіше згадуєте?
Взагалі аборт — то трагедія для жінки, визнає вона це, чи не визнає. Я пригадую сотні, а може і тисячі випадків, коли наше втручання зберегло життя людині. Проте буває й так, що жінка не зробила аборту, вона не вбила своєї дитинки, але хоче залишити її в пологовому будинку. Ми разом з лікарями намагаємося переконати її у згубності такого кроку.
Нещодавно був такий випадок. Наш колега, лікар пологового будинку, повідомив нас про те, що 17-річна молода мама, на ім’я Ірина (ми не називаємо справжнє ім’я) хоче залишити свою дитинку у пологовому будинку. Навіть мати Ірини по телефону відповіла: «Я не хочу знати ні її, а ні її дитини». Тоді ми вирішили разом із лікарем відвідати цю маму. Вона твердо стояла на своєму. А Ірина, після того, як побачила свою дитинку, погодувала — полюбила її. Але куди ж іти, якщо рідна мати відмовляє в домівці?
Днів 10 продовжувались переговори. І нарешті я вирішила показати дитинку бабусі. Так і зробили. Вже через 2 дні сама бабуся зателефонувала нам і повідомила: «Я забрала їх. І записала дитинку на себе».
Коли я приходжу в абортарій, я розповідаю жінкам не тільки про те, як дитинка виглядає в утробі, а й показую «священні ступні», муляжі маленьких дитячих ніжок, намагаюсь прищепити любов до їхньої дитини вже зараз. Я їм кажу: «Отець наш небесний любить вас, він посилає вам цю дитинку, це великий дар для вас. Це є вияв великої любові до вас».
Проте аборт не такий вже і безневинний. У багатьох жінок після нього бувають негативні наслідки, адже це не тільки хірургічне втручання, а й велика душевна травма. Це може виявитися через місяць, рік, 5 років. Жінкам сняться страхіття, можуть виникнути й фізичні недуги. А жінка і не знатиме від чого це. І це називається післяабортний синдром. За допомогою біблійних занять ми разом з ними проходимо шляхом зцілення — від визнання жінкою свого тяжкого гріху — аборту, до її прощення Господом Богом. Після всіх етапів зцілення Господь очищує душу жінки, вона стає новою людиною — любою дитиною Божою.
Одного разу до нас прийшла жінка і сказала, що вже пройшло три тижні після аборту, а їй щоночі сниться дитинка. Вона плаче і кличе маму. Я пояснила, що це називається післяабортний синдром, хвороба вашої душі. Зцілюється недуга тільки вірою. Спочатку потрібно усвідомити, що саме ти здійснила великий гріх, саме ти, а не хтось інший — твій чоловік, лікар... Потім, цитуючи Біблію, ми даємо зрозуміти, що Господь її уже любить і вона дізнається про любов Господню.
Бувають випадки, коли жінка і не знала Біблії — разом з нами вона пізнає Святе Письмо. Потім ця жінка повинна покаятися у гріху та простити тих, хто її штовхнув на це вбивство, простити, тобто признати свої помилки. «Шлях зцілення» так називається програма виходу жінок з післяабортного синдрому.

— Чи опікуєтеся ви тими жінками, яких відмовили від аборту?
Так, ми допомагаємо таким жінкам і маленьким їх діткам. Допомагаємо вагітним жінкам, матерям-одиначкам, діткам, спасенним від аборту. Багато з цих діток були охрищені в Українській Лютеранській Церкві.

— Розкажіть про програму «Ціна сексу». З якого віку ви починаєте проводити бесіди з молоддю?
Починаємо працювати з 13-ти річними дітьми. Відвідуємо школи, ліцеї, розповідаємо про згубність раннього сексу, наслідки, які неодмінно матимуть молоді люди. Разом з людськими моральними цінностями, ми несемо Слово Боже нашій молоді.
Ми маємо також нові сучасні програми роботи з молоддю і дітьми. Наприклад, така програма, як «Фланіліграф», своєрідний театр.
Основне спрямування просвітницької роботи нашої групи — утвердження життя, естетичне, загальне та статеве виховання молоді. Маємо такі програми:
1. «Урок макового зернятка» — для підготовчих груп дитячих садочків, учнів 1-3 класів (6-9 років). В доступній для дітей формі розкривається «таємниця» народження — від запліднення («макове зернятко») до появи на світ. Супроводжується демонстрацією муляжів розвитку людського плоду, листівочками «Ти — особливий». Тривалість уроку — 30-35 хв.

Урок "Макового зернятка" в учнів 1-3 класів.

2. «Чудовий розвиток» — для учнів 5-7 класів (10-12 років). Мова йде про чудо зародження, розвиток й народження людини з демонстрацією одноіменного фільму, який носить загальноосвітній характер, викликає естетичну насолоду, радість, ніжність (за оцінками дітей), а також муляжів розвитку плоду від 5-ти до 20-ти тижнів. Тривалість — 45 хв.
3. «Життя до народження» — для учнів 8-9 класів (13-14 років). Більш глибокі, наукові роздуми про народження людини: для чого вона приходить в світ, яку природну та соціальну місію вона має виконати — продовжити рід людський. Ціль — відчути відповідальність перед ненародженою дитиною, захистити її ще в утробі матері. Демонстрація фільму, муляжів, журналу «Лайф». Тривалість — 45-60 хв.
4. «Мовчазний крик» — 10-11 класи (15-17 років). Тема статевого виховання: проблеми раннього сексу, аборту, венеричних захворювань тощо. Демонстрація фільму Бернарда Натансона, акушера-гінеколога, в якому показана поведінка плоду під час аборту, а також наслідки аборту. Тривалість — 45-60 хв.
5. «Духовний світ подружнього життя» — для бажаючих стати на шлях оновлення подружніх відносин, побудувати дружну, надійну, щасливу родину. Це цикл лекцій (12) про подружнє життя та його закони з демонстрацією фільмів Брюса Уілкінсона «Біблійний портрет подружжя», в яких розкриваються численні проблеми сімейного співжиття: на чому побудовані взаємини чоловіка та жінки, взаємини з батьками, дітьми, родичами, лідерство в подружжі, роль чоловіка та жінки, любов, інтимне життя, сімейний бюджет тощо. Тривалість — 24 години.
Всі напрямки просвітницької роботи МБФ «Дар життя» спрямовані на формування у слухачів любові до людини, жінки-матері, піднесення її ролі у виконанні важливої функції — бути матір’ю; любов до дитини, в тому числі й ненародженої, яка від зародження несе риси кожного з нас, майбутньої людини з усіма її фізичними, психологічними особливостями; на формування відповідального відношення до життя, до майбутнього; на формування стійкості до різноманітних спокус, які насаджуються молоді сучасним суспільством (статева розпуста, вседозвіл, наркотики, пияцтво, паління) й деморалізують, розбещують її; на формування міцної, духовно наповненої родини, де царює дух взаємної поваги, любові та відповідальності за себе й за того, хто поряд, за майбутнє.

— Що б ви хотіли побажати молодим дівчатам, які знаходяться на порозі дорослого життя?
Перш за все, щоб вони не сходили із шляху, який заповідав їм Господь — шляху майбутньої чудової дружини, матері. І щоб вони не плутали спокуси, якими вабить диявол, із справжньою любов’ю, яку дає Господь.
Я від щирого серця дякую вам, любі працівники «Дару життя», бажаю подальших успіхів у роботі. Ви виконуєте благородну справу, справу, яка угодна Нашому Господу.
Божих Благословінь!
Кожна дитина має право на любов, щасливе життя. З перших днів свого існування вона є маленькою істотою, яка любить рідну маму.