Місійне служіння в селі Гамове
|
|
Вебер
Марія Корніївна, парафіянка с. Гамове.
|
«І
приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух
його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії
заповіту, і на кожну працю його, і на священні шати» (Вих. 35:21). |
|
З благословення Божого, майже рік в селі Гамове
Веселинівського району Миколаївської області
(Таврійська Єпархія) існує місійна станиця Української Лютеранської
Церкви. Місійне служіння в селі Гамове розпочиналось з простих
і коротеньких розмов про Бога, про Біблію та її значущість у нашому
житті. Спочатку основною темою бесіди та занять були прості питання,
які задавали люди стосовно віри в Бога, Біблії, різноманітних
вірувань та течій, як християнських так і не християнських. Пізніше
розпочали вивчення основ християнської віри з малого Катехізису
Мартіна Лютера, де поступово, починаючи з першої заповіді, приділяли
час обговоренню питань, які виникали в людей стосовно віри. Господь
поблагословив нас невеличким приміщенням, безкоштовно наданим
нам у викоритання, де ми вже проводимо заняття з катехізису та
Богослужіння. Також намагаємось з Божою допомогою організувати
невеличку молодіжну групу, недільну школу для дітей.
За цей коротенький період станицю вже відвідав Єпископ В’ячеслав,
де він познайомився з людьми, також ми мали спільну розмову, Єпископ
відповідав на питання людей, також він привіз для нас необхідну
літературу, гезети, журнали, співаники, молитовники, книжки. Окремо
хочемо подякувати за його душпастирську опіку та подаровані нам
Біблії. Також ми хочемо подякувати всім працівникам Єпископату
та громаді «Воскресіння» м. Київ за турботу, любов та підтримку.
Також дякуємо фонду «Дар життя», який турбується за життя малозабезпечених
дітей.
Дякуємо Господу за турботу Голови Таврійської єпархії душпастиря
Олега Стецюка та секретаря єпархії брата Анатолія Петровського,
які допомагають нам словом і ділом. Досить несподіваним для нас
був подарунок нашій громаді від Марії Корніївни Вебер, яка разом
зі своєю мамою роками переховували, та зберігали церковну чашу
для причастя, тарілицю та різноманітні підсвічники для вівтаря.
Ми всі приємно вражені таким дарунком, який водночас є гарним
для нас прикладом збереження християнської віри. Ми щиро дякуємо
Марії Корніївні за її подарунок, ми щиро вдячні вам браття та
сестри за вашу любов. Нехай благословить вас Господь.
5
листопада 2002 року
Місійна станиця село Гамове,
душпастир Сергій Сомін
|
З розповіді Вебер Марії Корніївни,
парафіянки місійної станиці села Гамове Таврійської єпархії.
Я не пам’ятаю коли зруйнували Святий храм у селі Ряснопіль
Одеської області, тому що я не жила в Ряснополі, а в сусідньому
селі Зеленопілля. На той час в Ряснополі жив пан Сурман Іван
Іванович з своєю сім’єю, який служив паламарем у тамтешньому
храмі. Як Святий храм зруйнували, то паламар Іван Сурман усе,
що міг забрав додому — фореньгви, напрестольний хрест, ікони,
Євангеліє, вбрання, багато ще книжок Святих, підсвічники, велику
чашу і малу для причастя. Він у себе дома помалу служив, тайкома
ходили старі люди на Божу службу. Потім у Івана померла дружина
і він з часом одружився з моєю мамою, але служба Божа продовжувалась.
Тоді почали оновлювати Святі храми і оновили храм у сусідньому
містечку Березівка. Коли оновили храм, моя мама поїхала до Березівки
та запропонувала повернути до храму усе, що їм необхідно для
служби. Так було повернуто фореньгви, ікони, дещо із вбрання.
Решта залишилось у мами, тому і далі Божа служба продовжувалась
дома у мого вітчима Івана Сурмана, де залишилось Євангеліє,
напристольний хрест, підсвічники та чаша з котрої всі люди причащалися.
Коли мій вітчим Іван помер, я забрала маму до себе, також забрала
чашу, підсвічники та все, що залишилось.
В наш час коли почали оновлювати Святі Храми в селі Іванівка
також є громада віруючих у селі Гамове, де я зараз мешкаю. Я
вирішила віддати усе, що в мене залишилось з церковних речей
до Святого храму у селі Гамове, де служить пастир Сергій.
Року
Божого 2002-го, жовтня місяця, 31 числа
Вебер Марія Корніївна.
|
|
|
