З цією молитвою щоденно звертається до Господа Харчій Василь Іванович. Життя не балувало його, в ньому було багато зла, гріховних вчинків, неправильних думок. Все попереднє життя було суцільним великим гріхом. За порушення закону влада покарала його і він опинився за ґратами.

Вже в цьому закладі брат Василь побачив, що всі переступи призводять до того, що людина стає сліпою до світла Божого і глухою до голосу своєї совісті. Погані звички, як правило, ведуть до антисуспільної поведінки, руйнування родини, сприяють скоєнню злочину і, в результаті, — в’язниця.

Брат Василь усвідомив свої великі провини перед Господом. Ми знаємо про це від нього самого, бо вже більше року листуємося з ним – він став учнем нашої Заочної Біблійної школи. Старанно виконує завдання, багато працює з Біблією.
Знаємо, що брат Василь на вірному шляху і щиро віримо, що для нього повернення в минуле неможливе.

Пошта радіостудії велика, щодня ми отримуємо багато листів і великий відсоток наших дописувачів — це люди, які знаходяться в місцях позбавлення волі.

Вони постійно пишуть до нас, діляться своїми думками і життєвими негараздами, інколи надсилають нам свої творчі доробки — малюнки, картини, вірші ( серед ув’язнених багато здібних людей). І що найбільше радує нас — майже всі навчаються в Заочній Біблійній школі.

Ось малюнки виконані Хуріним Семеном на тканині, вони кольорові. Ми просимо вибачення у автора за те, що технічні можливості редакції не дозволили представити їх у кольорі.
«Слава нашому Господу , що у грудні минулого року Він вивів мене з місць позбавлення волі і тепер я працюю біля своєї хати», — це слова з листа нашого постійного дописувача Дмитра Мамалиги.

Ще у виправному закладі він став учнем Заочної Біблійної школи і тепер, повернувшись додому, закінчує навчання.
«Маю Біблію , яку отримав від вас, книги «Основи християнської віри», «Хто такий Мартін Лютер?» та інші. Скажу вам відверто, дорогі брати і сестри, в цей час мені дуже важко, але я не падаю духом, молюся і знаю, що Господь мене захистить, бо покладаюся тільки на Нього.
Я дуже хотів би, щоб ви приїхали із місією до мене в село. Як ніколи, я потребую вашої допомоги. Дуже потрібна духовна література, бо до мене часто заходять люди, я їм розповідаю про Господа Бога, про християнство, про Мартіна Лютера.
Я мрію, щоб у нашому Жашківському районі була Лютеранська громада. Надіюсь на вашу підтримку. Молю Господа нашого Ісуса Христа, щоб Він дав таку можливість, щоб у моїй маленькій хатині була Лютеранська Церква. Нехай Господь благословить мої задуми».

Кожна людина індивідуальна і неповторна. Господь наділив нас розумом, здібностями, темпераментом, умінням робити добро.

Дух Божий діє в наших серцях, використовує нас для допомоги тим, кому погано. Він дає нам змогу творити добрі справи, він бажає, щоб ми не проходили байдужими повз лихо.
Усміхніться незнайомій людині, допоможіть їй у важку хвилину, підтримайте добрим словом, порадою, гаманцем — просто так, заради Ісуса і без всілякої сторонньої думки, без надії на винагороду.

В найтяжчі хвилини свого життя ми звертаємося до Господа, кличемо Його, просимо про допомогу.
Так вчинив один сучасник Ісуса, про якого розповідає нам євангеліст Марко ( Мр.1:40-45).
Одного разу, коли Ісус сходив з гори, на якій навчав народ, до нього з великими труднощами проштовхнувся дуже хворий чоловік. Руки, ноги, все тіло його — то були суцільні рани. Він був невиліковно хворий, прокажений і виглядав огидно.
Такі люди були ізгоями в суспільстві, до них ніхто не наближався, бо хвороба була заразною.
І цей нещасний, наблизившись до Ісуса, впав на коліна:

І така велика надія на спасіння була в його словах, що Господь простягнув Свою руку, доторкнувся до нього. Він анітрохи не гидував його бридкими язвами. Потім сказав йому просто і ласкаво:

Для Господа дуже важливо, щоб ми не надіялися ні на себе, ні на наші здібності, ні на наше майно, а тільки на Нього.
З наближенням пришестя Господа безбожності стає все більше. Те, що віками вважалося нормою, розвалюється на очах. Росте злочинність, беззаконня та неповага.
Проте у псалмоспівця Давида для нас є гарна новина (Пс.36:1-7). Нам потрібно лише покликати Ім’я Господнє!
Ось як радить Давид дивитися на світ, де повсюди «злочинці», чиї дні під сонцем швидкоплинні, «бо вони, як трава, будуть скоро покошені»:
«Надійся на Господа», інакше ти будеш надіятися на людей і зневіришся .
«Хай Господь буде розкіш твоя». Шукай підтримки у Господа і Його волі, адже Він обіцяє турбуватися про тебе.
«На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади і Він зробить». Він благословить всі зусилля твої.
«Жди Господа мовчки й на Нього надійся». Він обов’язково прийде!
Чим більше ми занурюємося у Бога, Його Слово і Його обітниці, тим менше ми будемо дратуватися через прикрості цього світу.