Кожному вікові властиві свої інтереси, свої, характерні власне цьому вікові, стосунки із Творцем. Люди літнього віку, не є вийнятком. Клуб «Надія», який діє у громаді «Воскресіння» Української Лютеранської Церкви, об’єднує людей літнього віку, був організований близько восьми років тому. Серед ініціаторів його створення були Олена Гурбіч та Оксана Горіна. Активними членами клубу є Олександр Благодир, Єлизавета Мартинова, Людмила Корнієнко, зрештою, багато людей літнього віку — члени громади.

Я зустрівся з Оксаною Горіною, керівником цього клубу, натхненником та організатором заходів, починаючи від екскурсій до Чернігова та Умані, закінчуючи провідинами тих, хто цього потребує. Зрештою, для літніх людей, чиї діти та внуки мешкають десь далеко, відсутність спілкування, відчуття того, що ти потрібен людям, почуття самотності — нагальні потреби, від яких часто залежить не тільки настрій, здоров’я, а часто й життя людини.

— Ми зорганізувалися практично одночасно із громадою «Воскресіння» тобто десь в 1993-1994 роках. Клуб «Надія» створений для того, щоб допомогти літнім людям пережити скрутний час, бо людина потребує товариства. Ми допомагаємо не тільки спілкуванням, а й розповідаємо про історію Києва, України, знайомимо з історією боротьби нашого народу за незалежність. На сьогодні, наш клуб налічує близько сорока членів. Переважна їх кількість є конфірмованими членами громади «Воскресіння».
За допомогою громади ми підтримуємо наших ветеранів матеріально, коли можемо, провідуємо у лікарнях, тобто намагаємося розрадити людей. На наших засіданнях, які, як правило, відбуваються щомісяця, ми запрошуємо пастиря, який проводить з нами відповідні заняття. Нещодавно Єпископ В’ячеслав запропонував проводити з нами систематичні заняття із вивчення Біблії, враховуючи вікові особливості членів нашого клубу.
Наша організація виступила ініціатором проведення свята першокласника, коли тим, хто вперше йшов до школи, після богослужіння, ми дали настанову від бабусь та подарували підручники. Члени нашого клубу допомогають гуманітарному комітетові громади, коли розподіляється гуманітарна допомога.

— Ми періодично відвідуємо тих членів громади, які протягом тривалого часу відсутні на богослужіннях. Так парафіянку Олену Гурбіч ми відвідуємо вже протягом п’яти років. Виявляється вона мала два інсульти. Наші лікарі не могли вчасно встановити діагноз й провести відповідне лікування. Як наслідок, тепер сестра Олена має проблеми з ногою, їй важко ходити навіть по квартирі, не кажучи про виходи на вулицю, особливо взимку. На жаль, обстеження у різних клініках, лікувальні курси не приносять бажаного ефекту, скоріше навпаки.
Також ми відвідуємо Лілію Волкову, яка паралізована близько восьми років, тяжкохвору сестру Євдокію Тараненко.

— Одною з задач нашого клубу є ознайомлення його членів із землею, на якій вони живуть. Ми мали пішохідні екскурсії Києвом — його старовинною частиною, Андріївським узвозом, Контрактовою площею. Окрім того, ми відвідали Чернігів, з його пам’ятками середньовіччя, Переяслав-Хмельницький, де відбулася Переяславська Рада, яка мала для українського народу вкрай негативні наслідки. Також відвідали могилу Тараса Шевченка у Каневі, Софіївський парк в Умані. Однією з найцікавіших наших екскурсій була екскурсія до Національного Банку України, де ми відвідали чудовий музей. Метою наших поїздок є розуміння того, що Україна найкраща й наймальовничіша країна у світі.

— Хотілося б відвідати інші цікаві місця, але все залежить від фінансування. Автобус «Ікарус» на 40 осіб на добу коштує 800 гривень. Це дуже дорого. Але не все так безнадійно, працюємо над організацією безкоштовного відвідання Маріїнського палацу у Києві. було б дуже корисно запросити на наші зібрання лікаря для розповідей про такі поширені хвороби як гіпертонія, цукровий діабет, хвороби органів травлення та засоби їх лікування. Маємо пропозицію до громади «Воскресіння» придбати апарат для вимірювання артеріального тиску.