Безперечно, ці слова святого ми можемо
також вживати і до життя народів, і до
життя країн. У серпні місяці ми святкували чергову річницю незалежності України. Перед цим нашу країну сколихнуло кілька великих трагедій: Скнилівська трагедія і трагедія шахтарського міста Українська. Невеселий контекст для святкувань. І хтось може задати резонне запитання: а чи повинні дякувати Богові і за ті дні, коли відбувається біда чи то з нами, чи з нашими друзями, або й зовсім із невідомими людьми? Відповідь: «Так, ми повинні дякувати за кожен день», — може багато кому не сподобатися. Але ця відповідь правдива. Ми не завжди розуміємо Божого замислу щодо нас. Часом випробовування можуть бути дуже тяжкими. Проте, дорогі друзі, пам’ятаймо слова Господа, які Він промовляє через апостола Якова (1:2-4): «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали».

Нам, як народові, доведеться перейти через випробовування такі як у Скнилові чи в Українську, щоб винести відповідні уроки, і тими уроками зміцнитися. Нам, як українському народові, і як українським християнам зокрема, доводиться також переходити випробовування в селі Іванівка Веселинівського району Миколаївської області, де місцева влада, м’яко кажучи, чинить перепони Слову Божому. Для цього порушуються закони Української держави. Для цього сільське панство топчеться і по моральних принципах українців і, що найстрашніше, — по Закону Божому. «Бога не бояться, людей не соромляться» — так словами Христа, нашого Спасителя, можна підсумувати духовний і моральний стан тих людей, що з усіх сил прагнуть перетворити церковну будівлю на бар, і відібрати від християн притулок для поклоніння Богові, для проповідування Слова Божого і для справляння Таїнств Христових. Як також це означає красти надію на духовне обновлення села в усіх іванівців. Вочевидь, ті, що глумляться над Церквою, забулися про Божі слова: «Я — Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (Вихід 20:5). Бог усім віддасть за їхніми вчинками.

Сьогодні, користуючись прикладом відомого святого, ми дякуємо Богові за вже одинадцяту річницю нашої незалежності. Слава Богу, що незабаром святкуватимемо десяту річницю відродження українського лютеранства. Сьогодні ми також просимо Господа, щоби Він поблагословив наш народ, а особливо покріпив наших братів і сестер у Іванівці, щоби їхня віра зміцнилася, і щоб вони далі тривали у добрі, зокрема далі чинили добро односельцям, піклувалися про дітей і про страждаючих. Пам’ятайте, що наш Бог – благодатний і милосердний. Сьогодні Він промовляє Своїм дітям у Іванівці та в Україні: «Я Господь, Бог твій, ... що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей» (Вихід 20:5-6). Дякуймо Йому за те, що Він робить нам і за те, що ми чинимо, за плоди створеної Ним віри!