«Ми радiтимемо спасiнням Твоїм i пiдiймемо
стяг в iм’я Бога нашого» Пс. 19:6

Встановлення хреста
у Тернопільській громаді УЛЦ

На передньому плані: пастир Джоел Ракош, диякон Сергій Романюк, професор Роджер Ковасині (зліва направо)

Цього року наша Тернопільська Недільна школа
вивчає Старий Заповіт. Одне з оповідань
цьогорічного учбового плану, що припало на тиждень, коли ми освячували нашу церковну землю, розповідає про вавилонського царя Навуходоносора та його трьох єврейських радників Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Коли ці чоловіки, вірні Богу Ізраїлю, відмовились вклонитися фальшивому богу царя, їх вкинули до вогняної печі. Ось, що вони сказали царю перед тим, як їх вкинули у вогонь: "Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненої печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю! А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!" (Даниїла 3:16-18).


Встановлення хреста

Ісус говорить нам, що таку віру важко знайти у світі. Але саме така віра оберігала Тернопільську громаду крізь важкі та сповнені болю місяці. Майже два роки тому, після того як були зібрані пожертви наших парафіян та американських братів та сестер, ми змогли придбати землю у чудовому місці на головній вулиці міста, в десяти хвилинах ходи від центру. Ми приватизували землю і подали заявку на отримання дозволу на будівництво.Вже більше року ми благаємо місцеву владу аби отримати документ на право будувати церкву.


Табличка під встановленим Хрестом

Врешті-решт, ми змушені були подати позов до суду. В кінці березня суддя міського суду винесла рішення, в якому йшлося про те, що громада повинна отримати дозвіл на першій сесії після вступу рішення суду у силу. Люди залишили церкву у припіднятому настрої після оголошення судового рішення.

Наш люблячий Отець щедро поблагословив нас у Тернополі. Він дав нам таку кількість можливостей для служіння Йому, що ми навряд чи зможемо зі всіма впоратись. Але ми впевнені, що у своєму милосерді, якщо ми шануватимемо Його волю, Господь Бог поблагословить наші спроби, зроблені у Його Ймення.

І ось, у Вербну неділю, прославляючи благословення нашого Спасителя та нашу спільність одне з одним, ми поставили хрест на нашій власній землі. Процесія розпочала свій шлях з Клубу культури залізничників, де ми проводимо свої богослужіння майже сім років, до нашої землі. Попереду хрест і Євангелія, далі сім хоругв, ікони нашої церкви і кадило, так ми обійшли усю нашу ділянку і зупинились перед місцем, де одного дня з’явиться вівтар нашої церкви. Пастир Ракош провів літургію та прочитав проповідь, нагадавши нам, що

“Ми, за вірою, і за милістю Христа, закінчимо дорогу, на якій знаходимось. Ми не йдемо крізь наше життя без чіткої думки або цілі того, що ми намагаємось досягнути. Ми знаємо, що Христос приготував для нас небесний дім. Ми знаємо, що він зробив так, що ми будемо жити звільнені від наслідків гріха, що зараз турбують нас. Ми знаємо, що не будемо більше страждати від страху, ненависті чи обману. Ми знаємо, що смерть не нашкодить нам. Це дорога, на яку поставив нас Христос. Певна дорога з певним місцем призначення: на небеса. І також Христос помістив нас на цьому видному, доступному, пожвавленому куті, де кожного дня повз проходять тисячі – щоб ми могли на Його славу збудувати церкву. Щоб ми могли наслідувати нашого Спасителя та жити вірою у те, що наш Небесний Отець не поставив би перед нами завдання, при цьому не давши нам сили завершити його”.

У проведенні богослужіння пастиру Ракошу, як і щотижня, допомагали Тарас Босюк, Андрій Бурий, Олексій Дорошенко, Володя Юхименко, Антон Мірошниченко, Валентин Тихонов, Антон Хомінський, Анатолій Ворончук разом з дияконом Сергієм Романюком. Також прийняли участь в церемонії Воздвиження хреста професор Роджер Ковасіні, ректор семінарії Давид Джей Веббер, тощо. Псалмами та гімнами хвали наш хор співав:

Коли я на хреста дивлюсь,
Що на ньому помер Спас мій,
Я не сумую і не журюсь:
Я повний віри та надій.

В той час, коли ми співали, чоловіки нашої громади разом з пастирем Ракошем підняли чотирьохметровий дерев’яний хрест, що важить декілька сот кілограмів, і поставили його на місце; сонце, яке ми так довго чекали, пробилося крізь хмари сірого, дощового дня. І я згадала про благословіння Аарона, частину, в якій говориться: "Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!" (Числа 6:25).

В Ісусі ми бачили лице нашого Небесного Отця. Він зробив так, що благодать Бога осяяла нас у Його досконалій жертві за гріх та Його могутньому воскресінні. Святий Дух, у Слові та Таїнстві, наповнив (і наповнює!) нас силою та бажанням віддати себе в жертву Живому Богу небес та землі. І так, у цей святковий день, в який ми освятили нашу землю, ми також передали себе у служіння Богу, Який так рясно поблагословив нас.

Радійте разом з нами в той час, коли ми наслідуємо віру Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо у служінні та поклонінні Триєдиному Богу. Приєднайтесь до нас у ваших молитвах, звертаючись до Небесного Отця, продовжувати благословляти нашу улюблену країну та Українську Лютеранську Церкву. І нехай наш досвід у маленькому Тернополі послугує натхненням вам та нагадає вам слова Ісуса: “... можливе все Богові” (Мт. 19:26).

Анна Бубнова — член Тернопільської громади
та лідер молодіжної групи
ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2002

Тарас Коковський і В’ячеслав Горпинчук
Новини звідусіль

Проповідь Тараса Коковського Серце ваше нехай не тривожиться...
Герман Зассе Апостольська спадкоємність
Тарас Коковський Пам’ятаючи минуле, дивлячись у майбутнє
Володимир Черевко Інтерв’ю з пастирем Тарасом Коковським
Володимир Черевко
Інтерв’ю з Людмилою Войчунас

Святкування Великодня у громаді "Воскресіння"
В’ячеслав Горпинчук "СТЯГ" майже 70 років тому
Тарас Коковський
Поєднані однією вірою

В’ячеслав Горпинчук Важливість вірного дослідження



Copyright © 2002 Stjag
Design I. Rudzik