Частина третя
Звісно, що під час подібних музичних вправ з синами і домашніми не завжди виходило все так гладко, як при музичних заняттях Лютера з друзями- музикантами. Щодо цього Лютер зазначає: "Ми граємо, як вміємо, а коли навіть щось і плутаємо, то це вже не ваша вина (тобто композиторів), а нашого вміння, яке сягнуло не так далеко, тому часом ми співаємо одне і те ж по три рази".

З наведених тут даних відносно музичних занять Лютера, які почерпнуті з цілком достовірних джерел, найголовнішим є те, що він міг на рівні зі справжніми музикантами помічати помилки в укладеному за всіма музичними правилами творі, і не лише відкривати їх причини, співставляючи голоси у тому виді, як вони практикуються у нинішніх партитурах, але й помічати помилки, допущені при переписуванні, так що часом буває важко розібратись в усьому. Можна з певністю сказати, що Лютер був таким самим музикантом за фахом, як людина, котра буває у захваті від музики, не задумуючись над причинами її виникнення і дії. Кажучи так, маємо на увазі грунтовну освіту і належну практику. Лютер був підготовленим знавцем музичного мистецтва, який окрім того, що за своєю природою був щедро обдарований, мав добрі музичні, богословські і філософські знання, а також життєвий досвід і велике серце.

Цілком ймовірно, що благочестивій вірі Лютера приписували спершу набагато більшу кількість пісень і мелодій, ніж він насправді написав. Близько 1596 року, тобто 50 років по його смерті, Сетус Кальвізіус приписує йому біля 137 пісень, а також implicite разом з переважною кількістю мелодій. Згодом, однак, ця кількість зменшується в цікавій послідовності. Рамбах у 1813 році приписує Лютеру лише 32 мелодії, а невдовзі ще 24. Кох у 1852 році — говорить про 9, Рейсман у 1864 році — про 8, а Каде у 1871 — 1. Нарешті Беймкер 1880 року відбирає у Лютера і цю єдину мелодію.

Для визначення міри впливу Лютера на євангелицький церковний спів потрібно вияснити, чи вмів він власноруч створити якусь мелодію. Аналіз пісні "Eine feste Burg ist unser Gott" свідчить на його користь. Вальтер зазначає: "Він (тобто Лютер) затримав мене у Вітенберзі протягом трьох тижнів, щоб як слід укласти хорал та деякі місця з Євангелія і Апостолів, допоки у парафіях не буде виконано першу німецьку месу, на якій я повинен бути присутній особисто, викласти все письмово і забрати з собою до Торгау для представлення його курфюрстській милості відповідно до наказу доктора". Далі Вальтер інформує, що Лютер в той час власноруч підбирав хоральні ноти для Євангелія і Апостолів, просив бути присутнім при виконанні і цікавився його думкою як професійного музиканта. В Євангельській Літургії Лютер, головним чином, переймався національним духом своєї батьківщини, народними мотивами, тоді, як відомо, що в католицькій церкві народна пісня ніколи не могла отримати твердої основи в літургії ні на німецькій, ні на латинській мовах.

(далі буде)