Апостол Павло віддав усе своє життя на Божу справу. Але він добре знав, від кого залежить успіх тієї справи: “Тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!” (1 Кор. 3:7).
В євангелізації потрібне терпіння. Ми можемо кидати насіння в землю, як Павло, або поливати, як Аполлос (1Кор. 3:6). Ми робимо свою справу, а Бог робить Свою.
Завдяки великій милості Господній в м.Тернополі в тісній співпраці з Українською Лютеранською Церквою несуть до людей Добру Звістку, виявляють на ділі християнську любов, пропагують здоровий спосіб життя людям України та захищають життя ненароджених дітей працівники "Медичної клініки на колесах" і Тернопільської філії МБФ “Дар Життя”.
Рік тому, в лютому місяці 2001 року при "Медичній клініці на колесах" розпочала роботу консультантом парафіянка Тернопільської громади Української Лютеранської церкви Людмила Войчунас. Загалом, до всіх відвідувачів клініки можна було б звернутись зі словами: “Вітаємо вас у “Медичній клініці на колесах”. Ми дбаємо про вас, про ваше фізичне і духовне здоров’я”.

Співпраця МБФ "Дар життя", "Медичної клініки на колесах" і Пролайф-центру в таборі для дітей-сиріт з України (фонд "Приятелі дітей") в смт Ворохта Івано-Франківської області. (Зліва вверху Людмила Войчунас)

Розповідає Людмила Войчунас:
“Я народилася в сім’ї службовців на Львівщині. Майже одночасно закінчила музичну школу, середню школу, згодом — політехнічний інститут. Після завершення навчання залишилась в Тернопільському приладобудівному інституті, де і працювала до недавнього часу. Моя сім’я з Божою допомогою прийшла в Тернопільську громаду Української Лютеранської Церкви через біблійне навчання двох наших дітей — сина Віктора і доньки Світлани в недільній школі. Саме таке чудове навчання в Церкві живому Слову Божому ми прагнули знайти для своїх дітей, щоб вони мали надійний захист в своєму житті через віру в Господа нашого Ісуса Христа. Згодом я і мій чоловік Анатолій раділи, бо зрозуміли, що Господь привів нас в Церкву, до якої прагнули наші душі. В 1998 році після катехізаційного навчання я була конфірмована і змогла мати першу в своєму житті сповідь і Господню Вечерю. Зараз я згадую цей чудовий для мене і моєї сім’ї час, коли всі ми прагнули прийти до Церкви, щоб почути живе Слово Боже, навчатись. Всемилостивий Господь дав нам великий дарунок віри, тим самим духовно відродивши нас до вічного життя. За цю невимовну радість в своїй молитві я складаю подяку нашому Господеві за його рясне Благословення для моєї сім’ї.
Згадую своє дитинство, шкільні роки, коли вивчали в школі часи Реформації Церкви, Божу роботу Мартіна Лютера. Так хотілось бути в такій церкві. Мабуть вже тоді Бог засіяв в моє серце зерно любові до лютеранства.
В часі, коли йшло моє становлення в Тернопільській громаді УЛЦ як лютеранки, я мала величезне бажання сповіщати людям Добру звістку про спасіння, про свою віру, про свою Церкву. І це велике бажання і радість поділитись з кимсь Господь продовжує зберігати в моєму серці і дотепер. Тоді я старалась при найменшій нагоді сповістити про це знайомих, родичів, співробітників і просто знайомих людей: “Бо я не соромлюся Євангелії, бо ж вона сила Божа, на спасіння кожному хто вірує...” (Рим.1:16).

Смт Ворохта. Табір для дітей-сиріт з України. Відвідувачі "Медичної клініки на колесах" — діти з Цюрюпинської школи-інтернату для дітей-сиріт з вадами рухового апарату.

Різдво Спасителя 2001 року принесло мені чудесну новину: пан Роберт та пані Мелінда Веллси – тодішні Координатори "Медичної клініки на колесах" МБФ "Дар життя" запросили мене на співбесіду і запропонували роботу євангеліста-консультанта з дітьми при "Медичній клініці на колесах". Для мене, звичайно, це був майже шок, адже я на той час мала постійну роботу, де пропрацювала 26 років. Але Господь укріпив мене в прийнятті рішення і я без вагання, поклавшись на волю Божу, з радістю зробила свій вибір на користь віри в Христа. Ось так, з Божої ласки та милосердя, я, сповнена радості та великого устремління, приступила до цієї роботи. “ Бути євангелістом – це велика нагорода від Бога для кожного християнина”. Згодом я усвідомила це і переконалась, що ця робота є важливою для мене, і зробивши свій вибір завдяки волі Божій, я усвідомила одночасно велику духовну і моральну відповідальність перед Богом і Церквою за свою роботу. З великим ентузіазмом і старанням я готувалась до занять. Тепер мені стали в пригоді знання, які я отримала, навчаючись в катехізаційній та біблійній групах, жіночому клубі громади. На початку своєї роботи я мала також досвід 2-тижневого навчання в Пролайф-центрі м. Тернополя. Це було багатогранне, цікаве, пізнавальне навчання серед чудових жінок-консультантів — Хомінської Надії, Тимчак Алли, Кузнєцової Любові. Також я провела підготовчу роботу – підготувала матеріали розмальовок і саморобок для дітей та фотоальбом з основних подій в Тернопільській УЛЦ протягом Церковного року. В цей час я мала бесіду з пастирями Джоелом Ракошем і Тарасом Коковським з питань, які входитимуть в коло моїх обов’язків. За цей короткий відрізок часу я багато навчилась нового, головне — сприймати все через Слово Боже, і усвідомила себе дійсною лютеранкою з прагненням нести Слово Боже людям та навчати дітей.
За рік роботи в "Медичній клініці на колесах", працюючи з відвідувачами, я намагалась з Божою допомогою, молитвами і великим терпінням докласти максимум творчих зусиль, своєї віри, любові, милосердя, щоб ця робота виконувалась на Славу Божу. І коли я аналізую цей час, то приходжу до одного висновку – тільки з Богом, з силою, яку давав мені Господь Ісус Христос, з Його допомогою я могла все це зробити. На протязі цього часу можу відмітити моє устремління і бажання великого духовного і творчого зросту, тобто я мала велике бажання шукати щось нове, цікаве, вдосконалювати свою роботу саме через постійне навчання Слова Божого в Церкві, через досвід спілкування з християнами різних віросповідань — відвідувачів "Медичної клініки на колесах", та самостійну підготовку. Для кожного віруючого, на мою думку, важливо мати духовний ріст. Це те саме, що для звичайної людини повітря чи вода. Це зміцнює нашу віру і відроджує в наших серцях до життя інші духовні дари – миролюбність, люб’язність, смиренність, покірливість, милосердя, ласку, терпіння, прощення, прагнення допомогти ближньому. Тому, з великою радістю я пропоную відвідувачам ознайомитись з духовною літературою з УЛЦ. І якою радістю і подякою сяють їхні обличчя, коли є змога подарувати їм цю літературу.
Моє завдання — ознайомити відвідувачів клініки звідки прийшла до нас ця медична гуманітарна допомога. Далі — презентація МБФ "Дар Життя", "Медичної клініки на колесах", Пролайф-центру, Української Лютеранської Церкви: історія створення, виникнення, розвиток. Відвідувачі Медичної клініки — це багатодітні родини, малозабезпечені, інваліди дитинства, пенсіонери, люди похилого віку, діти-сироти. Під час роботи я також наголошую на тому, що УЛЦ – одна з християнських церков на теренах України, яка несе людям правду Євангелія про спасіння, навчаючи своїх вірних через Біблію Слова Божого. Розповідаю про те, що ця медична гуманітарна допомога є виявом нашої християнської любові і надається вона безкоштовно. Ми з повагою відносимось до віруючих різних християнських конфесій, і чекаємо з їхнього боку такого ж толерантного християнського ставлення до себе. І як приємно побачити обличчя усміхнених людей, в яких протягом нашої зустрічі змінилось на позитивне враження і відношення до нас, лютеран, як до християнських братів і сестер у вірі в Єдиного Господа Отця, і Сина, і Святого Духа.
Робота вимагає творчого підходу, а не заготовленого одного для всіх шаблону, і виконувати її може допомогти тільки Слово Боже.
В 2001 році "Медична клініка на колесах" працювала на виїзді з місією в м.Кременці; смт Ворохта, Ів.-Франківської обл.; смт В.Бібрка, Перемишлянського р-н. та м. Золочів, Львівської обл.; м.Тернопіль – с.Петрики – Будинок-інтернат для дітей хворих на ДЦП і поліомієліт. Це був чудовий час для роботи всього колективу клініки. Весь персонал клініки налічує 11 чоловік. І куди б ми не приїхали, всюди нас зустрічали як віруючих з однієї конфесії – лютеран, не знаючи того, що наша клініка складається з працівників-християн різних конфесій. А згодом, люди бачать, як самовіддано працює колектив медперсоналу клініки і дуже здивовані, що всі лікарі — тернополяни, а не американці. Побувавши на прийомі в лікаря, вони приємно вражені високою культурою, досвідом, компетентністю і милосердям лікарів та медперсоналу. І коли відвідувачі висловлюють свою подяку зі слізьми радості на очах, — забуваються всі побутові негаразди, стомлюючі переїзди, які, безумовно, виникають в поїздках. Можна з впевненістю сказати, що наші медики віддають частину свого серця, любові, милосердя на славу Божої справи – лікуванню хворих обездолених дітей. В той же час кожен з нас жертвує спілкуванням з батьками та дітьми, знаходячись поза межами сім’ї.

Робота клінки на колесах в Кременецькій школі-інтернаті. В гостях журналіст з Тернопільської газети "Вільне життя" Володимир Сушкевич.

Хочу відмітити, що наші лікарі в багатьох випадках жертвують своїм часом для відпочинку на роботу з багаточисельними відвідувачами клініки. В клініці на колесах працюють професіонали своєї справи, чудові люди, віруючі християни. Приємно зазначити, що наш колектив успішно працює над поставленою метою завдяки умілому і колективному керівництву пані Керрі та панові Ніколасу Лейперам, а також панові Олександрові Кухарчуку. В цих людей є чому навчитись. Ми всі маємо прекрасну нагоду навчатись та стати високоефективними діловими людьми з новою психологією мислення. Це дає нам ще більшу можливість зрозуміти себе, перемінитись зсередини та зосередитись у постійному прагненні найкраще досягнути мети – завданні Місії. Завдяки їх розумінню наших проблем на виїзді, ми мали постійну можливість бути на вихідні дні вдома та відвідувати богослужіння в церквах.
В своїй роботі я постійно відчуваю належну допомогу пастирів УЛЦ та керівництва клініки. Я дуже вдячна їм за турботу, розуміння і підтримку. Завдяки придбанню необхідних матеріалів, стало можливим проведення чудових уроків зі Старого та Нового Заповітів для дітей за допомогою фланелеграфа. Я мала можливість спостерігати, як зацікавлено діти сприймають матеріали уроків завдяки цьому наочному посібнику. Саме фланелеграф дозволяє дитині включити свою зорову пам’ять та краще запам’ятовувати матеріал уроків. Це чудово.
Хочу також відмітити що ця робота на перший погляд ніби неважка, але духовно буває часом дуже важко, і тільки воля і сила Божа допомагають долати труднощі. І коли Господь дає можливість зустріти чудових віруючих людей, то отримуєш від цього радість та задоволення.
Переглядаю фотографії – і в пам’яті спливає багато вражень. Це лише мить роботи, за якою стоять довгі переживання, надії, сподівання, радість та смуток. Але я завжди знаю і вірю, що я не сама, зі мною мій добрий Пастир, мій Господь і Спаситель Ісус Христос.
В цьому році Українська Лютеранська Церква люб’язно запропонувала мені додатково отримати відповідне навчання з Божого Слова і, з Божої ласки та милосердя, я стала служительницею церкви – дияконесою. Дякую, Боже, що Ти такий милостивий до мене, дай мені більше терпіння – як Твоєму покірному працівникові.
Зараз "Медична клініка на колесах", Пролайф – центри МБФ "Дар життя" та УЛЦ об’єднали свої зусилля в одній меті – наданні Українській Лютеранській Церкві можливості проповідувати Євангеліє спасіння”.
“ А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним! ” (Галатів 6: 9-10)