Кореспондент: Пасторе Владиславе, ви були висвячені на пастиря Української Лютеранської Церкви в січні цього року. Напевно, читачам часопису буде цікаво взнати про вас і про те як сповнилось ваше покликання до праці на Божій ниві .

Пастир Владислав: “Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була ...” (1 Кор. 15:10). Ці слова Апостола Павла в повній мірі відносяться до кожного пастиря, який працює в Ім’я Ісуса Христа на ниві Божій, проповідуючи святе і вічне Слово Євангелія для спасіння кожного віруючого грішника. А тому я з впевненістю скажу, що Господь зробив і мене знаряддям Своєї благодаті, щоб я не знав нічого, окрім мого улюбленого Христа, розп’ятого за мої гріхи та воскреслого для мого спасіння і вічного життя у Небесному Царстві, та щоб я проповідував цю Добру Звістку людям, бо Син Божий помер і воскрес заради всіх людей.
Отже, благодаттю Божою я став пастирем Христової пастви 15 січня цього року, і це було закономірним наслідком Божого задуму мого християнського шляху. У віці восьми років мене було охрищено в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, мої гріхи було прощено, Триєдиний Бог створив в мені віру у Христа та зробив мене Своїм дитям. Проте згодом я став блудним сином, бо не мав ні змоги, ні бажання слухати животворяще та віротворче Слово Євангелії Божої, єдине котре утворює в серці людини рятівну віру у Христа, як написано: “віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Рим. 10:17). Але по благодаті Своїй Господь мій Ісус Христос повернув мене до Себе через віру в Його Кров, яку Він пролив на ганебному хресті також і за мої гріхи. Це було у 1995 році, коли для мене почалось нове життя у Христі, християнське життя, шлях у вірі. Ми з моєю дружиною Оленою стали відвідувати лютеранську церкву у місті Дніпропетровську, де ми з нею мешкали після нашого одруження у 1992 році. Потім Господь покликав мене до пастирського служіння, вселивши в мене бажання бути Йому рабом навіки. З 1997 по 2000 рік я навчався у богословській семінарії “Конкордія” у місті Форт-Вейн (Лютеранська Церква Синоду Міссурі, США). Потім, після повернення в Україну, мене було висвячено на пастиря Української Лютеранської Церкви. І славу та хвалу за цю благодатну честь я буду завжди віддавати тільки Господу моєму Ісусу Христу, бо це Він покликав мене проповідувати Його милостиве цілюще рятівне Євангеліє вічного спасіння від гріха, смерті та сатани!
Я також безмірно вдячний Господу Богу за те, що Він подарував мені мою дружину Олену, яка є моєю вірною подругою та помічницею в моєму земному житті та служінні Христу. Спільно з нею ми виховуємо у християнській вірі двох наших маленьких доньок, Аделіну і Мелісу, яких нам також подарував милостивий та люблячий Бог і Господь наш Ісус Христос, Котрому слава і хвала повік.

Кореспондент: Що, на ваш погляд, є головним у пастирському служінні?

Пастир Владислав: Найголовнішим обов’язком пастирського служіння є чисте проповідування Слова Божого (Закону і Євангелії) та правильне здійснення Святих Таїнств: Хрищення і Вечері Господньої, відповідно до Христового запровадження їх. Бог прикликає і посилає Своїх вірних пастирів на служіння Євангелію. Це – їх священний обов’язок. Якщо вони забувають про цей обов’язок і починають хвалити і прославляти самих себе, в цьому випадку їх вже не можна називати пастирями Христової пастви. Цей священний обов’язок пастирського служіння дуже добре висловлює Апостол Павло у Першому Посланні до Коринтян 9:16: “Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!” Тому я вважаю себе рабом Слова Божого, бо це Слово зробило мене живим для Царства Божого. І моїм прямим обов’язком є проповідувати це Слово вічного життя другим людям, щоб вони були не рабами гріха, смерті і сатани, а рабами Христовими через віру в Нього як у свого Господа та Спасителя.

Кореспондент: Брате Владиславе, розкажіть, будь ласка, про вашу роботу, про лютеранські громади німецької традиції в Криму. Які значні події відбулися за час вашого служіння?

Пастир Владислав: Серед лютеранських громад німецької традиції у Криму я працюю вже вісім місяців. У мене чотири громади в містах Сімферополь, Феодосія, Коктебель і Зуя. Кожного тижня я їжджу до кожної громади, щоб проповідувати там Слово Боже та проводити конфірмаційні заняття. Цю благодатну працю надав мені Господь мій Ісус Христос, і Він благословляє це служіння Своєю реальною присутністю в Своєму Слові і Таїнстві. Коли я їду чи йду до пастви, котру мені довірив Христос пасти Словом Його Євангелія, я завжди пам’ятаю, що служіння благовісника є самим прекрасним служінням у всьому світі (Іс. 52:7: “Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає ...”), бо воно ніколи не буває марним (Іс. 55:10-11: “Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, ... так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!”), тому що благовісник несе людям віротворчу Євангелію Христову про те, що Бог Отець примирив з Собою всіх грішників всіх часів та народів Кров’ю Сина Свого єдинородного, правдивого Бога і правдивої Людини одночасно. А тому Сам Христос супроводжує мене всякий час, коли я звіщаю моїм громадам Його чудотворне Слово. І зараз я бачу добрі плоди, котрі Слово Боже зростило у громадах німецької традиції: по перше, зросла кількість людей, бажаючих приходити до Церкви слухати Слово і стати лютеранами; по друге, громада у Сімферополі виявила бажання приєднатися до Української Лютеранської Церкви. Але головний плід полягає в тому, що силою Євангельського Слова Бог додав до Своєї невидимої Церкви нових християн, які прославляють Ісуса Христа у цих громадах німецької традиції! Дорогі брати та сестри у Христі, Слово Боже воістину діє та шириться там, де проповідується Євангелія! Це – безсумнівний факт.

Кореспондент: Лютеранські Церкви німецької традиції мають свої відмінності. В чому вони полягають?

Пастир Владислав: Лютеранські церкви німецької традиції дійсно мають свої відмінності, але всі вони, насамперед, пов’язані не з тим, що їх віра якимсь чином відрізняється від віри Апостолів (і нехай наш любий Господь Ісус Христос збереже нас від єресей та псевдовчень!), а з тим, що в цих церквах діють християнські звичаї, які відносяться до адіафори (речей, які Бог не заповідав і не заборонив у Своєму Слові). Такими звичаями є, наприклад, західний чин літургії (котру використовував доктор Мартин Лютер, а саме Deutsche Messe, тобто Німецька Меса) та співання християнських гімнів німецькою і російською мовами. В інших відношеннях церкви німецьких традицій мають те ж саме Слово Боже та ту ж саму християнську віру, яку має Свята Вселенська Апостольська Церква всіх часів та народів.

Кореспондент: Яке ставлення наших братів і сестер у Христі з громад, якими ви опікуєтесь, до Української Лютеранської Церкви?

Пастир Владислав: Християни церков німецьких традицій у Криму ставляться до християн Української Лютеранської Церкви як до своїх братів та сестер у Христі Ісусі, бо ж вони мають з ними одну віру, одного Господа і одне Хрищення.

Кореспондент: В Українській Лютеранській Церкві серйозну увагу надають роботі з дітьми і молоддю. Як організується і проводиться така робота в Кримських громадах німецької традиції?

Пастир Владислав: В громадах німецької традиції ще не існує недільних шкіл. Справа в тому, що в наших церквах німецької традиції ще нема вчителів недільної школи, котрі були б конфірмованими лютеранами. Тому я і проводжу заняття з конфірмації, щоб ці вчителі з часом були. Я впевнений, що дітей мають вчити Слову Божому тільки ті вчителі, котрі мають правдиву віру, згідно Святого Письма, та дотримуються Лютеранського Віросповідання, а саме: кожна грішна людина виправдується перед Богом тільки з благодаті Божої вірою в Ісуса Христа, без будь-яких добрих діл зі свого боку, як написано: “бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі ... . Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, — без діл Закону” (Рим. 3:23-24, 28). Коли я навчу цих майбутніх вчителів проповідувати Слово Боже згідно Лютеранського Віросповідання, тоді вони будуть працювати з дітьми та молоддю тим чином, яким то завгодно Господу Христу. Але зараз діти аж ніяк не позбавлені Євангелії, бо вони також присутні на богослужіннях, слухають Слово Боже і отримують благословення Христове.

Кореспондент: Брате Владиславе, які плани на майбутнє у вашому пастирському служінні?

Пастир Владислав: Майбутнє належить тільки Святій Церкві Божій, яка має Боголюдину Христа вірою та обіцянку вічного життя у Царстві Отця нашого Небесного. А тому моє майбутнє з плоттю прив’язане до Тіла Христа, Його Нареченої, яку Він незабаром має забрати на блаженні Небеса, де також і я з безліччю Святих Божих буду вічно дивитися в люблячі очі мого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Чому? Бо на це я маю тверду і безсумнівну обіцянку Божу: “раби Його будуть служити Йому, і побачать лице Його, а Ймення Його – на їхніх чолах” (Об. 22:3б-4). Таке, і тільки таке, майбутнє очікує кожного віруючого у Ім’я Ісуса Христа!

Кореспондент: Щоб ви хотіли побажати братам і сестрам Української Лютеранської Церкви?

Пастир Владислав: Братам і сестрам Української Лютеранської Церкви я бажаю, насамперед, правдивої непохитної віри в Господа Ісуса Христа, твердої надії на Його обіцянку вічного життя та любові до Бога і ближнього. “А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, — Він і вчинить оте!” (1 Сол. 5:23-24).