29 серпня у Палаці культури залізничників міста Тернополя відбулася Вечірня, під час якої шести студентам, які успішно закінчили курс навчання, були вручені дипломи про закінчення Української Богословської Лютеранської Семінарії Святої Софії. Ось вони — Павло Богмат, Сергій Борщ, Вадим Колесник, Ігор Ратушний, Сергій Сомін, Олег Юхименко. Урочисту частину розпочав ректор семінарії професор Давід Джей Веббер. З текстом його виступу ви маєте змогу ознайомитися у цьому числі нашого часопису.

Своє вітальне слово Єпископ В’ячеслав Горпинчук розпочав, нагадавши про те велике завдання, яке дав Ісус своїй Церкві, перед тим, як повернутися до Отця: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку. Амінь» (Мт. 28: 18-20). Далі Єпископ продовжував: «Сьогодні ви отримаєте дипломи, які свідчать про чотири роки наполегливої праці. Вони не тільки свідчать про ваші високі знання, отримані у семінарії, але й про вашу готовність незабаром стати рукопокладеними пастирями Церкви й навчати наш народ, й як на те буде воля Божа, інші народи про нашого Спасителя, про дар вічного життя в Його Ім’я. Ще трохи, тиждень, другий, третій і ви будете проповідувати Закон та Євангелію, справляти Таїнства Христові. Я радію з того, що Українська Лютеранська Церква незабаром матиме ще кількох віросповідних пастирів, я радію, що ви стаєте до виконання великого завдання нашого Бога, і що Цей Бог перебуває з нами і в нас. Бо нам не під силу виконати це велике завдання, а тільки Слову Божому та Його Святому Причастю. Пам’ятайте про це, любі друзі. Водночас, я хотів би згадати слова пісні з нашого старого українського євангельського служебника, укладеного блаженної пам’яті Теодором Ярчуком: «Дай тим, що підуть в наш народ, любов і золоті вуста, Святого Духа їм зішли, щоб Твої сіяли слова». Це чудові слова, пам’ятайте про них! Багато-хто вміє гарно писати, і багато-хто вміє навіть правильно говорити, але тільки Бог дає золоті вуста і любов. Як каже апостол Павло у Першому посланні до коринтян 13:1: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!». За наші грішні створіння Ісус Христос, Син Божий, помер на голгофському хресті. Любіть нашого воскреслого Господа, любіть наш народ! Хай зробить Він ваші вуста золотими, для проповідування Слова Божого в Ім’я Сина Його Ісуса Христа!»

Заступник Єпископа, голова Галицької єпархії, пастир Тарас Коковський подякував за ту роботу, яку було здійснено випускниками протягом чотирьох років навчання в семінарії, побажав не забувати дорогу до Тернополя, та до рідної семінарії, щоб не тільки зберігати отримані знання, а й поповнювати їх. Закінчив своє привітання пастир Тарас словами з Першого соборного послання апостола Петра: «А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Пет. 3:15).

Керміт Траска, виконавчий директор місії «Думки про віру», звернувся до майбутніх пастирів з таким словом: «Дорогі друзі у Христі! В Тернополі і в Америці ми поклоняємося одному й тому ж Богові. Я передаю вам вітання від американського місійного товариства «Думки про віру», яке має нагоду співпрацювати з Українською Лютеранською Церквою. Дякуючи такій духовній, братерській і фінансовій співпраці ми маємо можливість бути тут присутніми з такої чудової нагоди. Майбутнім пастирям були дані знання та знаряддя для того, щоб ви йшли й виконували свою роботу. У молодості є багато енергії, нехай вона не припиняється на протязі цілого вашого життя, коли ви служитимете пастирями Української Лютеранської Церкви. Якби падав високий будинок й люди, які там знаходяться наразилися на небезпеку загинути, кожен з нас би побіг до дверей й намагався б врятувати цих людей. Отож ви, пастирі, майте таке саме рвіння, таке саме прагнення рятувати душі людей від падінь. Нехай Господь поблагословить всі ваші зусилля».

До слова зголосився заступник начальника управління у справах релігій Тернопільської обласної державної адміністрації Павло Іващенко, який зокрема зазначив: «Сьогодні в Семінарії святої Софії, в християнській громаді Української Лютеранської Церкви міста Тернополя велике свято - молода когорта випускників отримує дипломи. Конституція України та Закон України про свободу совісті та релігійні організації дає рівні права та обов’язки всім релігійним течіям, конфесіям та напрямкам. В нашій області на даний час нараховується 1590 релігійних громад 28-ми течій, напрямків та конфесій. В області діє 10 духовних навчальних закладів. Семінарія святої Софії, завдячуючи зусиллям професорського складу, дає гарні, фундаментальні знання своїм випускникам. Хочу звернутися до сьогоднішніх випускників — через деякий час ви станете керманичами до човна віри, надії та любови. Через бурхливе житейське море, а життя у нас зараз дуже нелегке, вам потрібно буде провести свої човни з громадами так, як це зробив у свій час легендарний Ной. Ви повинні вести свою родину у тиху християнську гавань. У добрий вам путь! Перш за все бажаю вам міцного здоров’я, віри, будьтьте достойними представниками Української Лютеранської Церкви».

До привітань та побажань долучилися гості, які були присутні на Богослужінні, голова громади святих Івана та Якова Валерій Ткаченко, та інші.

Випускники 2001 року разом з пастирем Тарасом Коковським, Єпископом В’ячеславом Горпинчуком, проф. Веббером, проф. Ковасині, пастирями, Ґреґом Салстромом та Андрієм Гончаруком

Після урочистого вручення дипломів було оголошено про те, що цьогорічна нагорода святого Тимофія, яка стала можливою завдяки анонімному американському доброчинцеві, вручається Олегові Юхименку. Саме його випускники цього року вибрали як найдостойнішого з-поміж себе. Згідно з традицією, ця нагорода вручається випускникові, який є найкращим літургістом, допомагає у служінні молоді, у всьому показує приклад іншим.

На закінчення Вечірні всі присутні на славу Богові заспівали гімн «Щасливий той союз», який якнайкраще пасував до урочистості моменту та настрою присутніх.

Василь Коршак: «Я хочу привітати тебе, як кращого випускника цього року й запитати про те, що ти відчуваєш у ці незабутні хвилини?»

Олег Юхименко: «Я відчуваю радість з сором’язливістю, відчуваю, що не заслужив цієї нагороди. Для мене це велика несподіванка, що мої колеги такої високої про мене думки, особисто я себе таким не вважаю. Якщо я маю якісь здібності та таланти, то тільки завдяки Богові, бо без Нього я нічого не вартий.»

Василь Коршак: «Як проходили ці вибори?»

Олег Юхименко: «Це було таємне голосування, коли кожен написав на папірці прізвище. Згодом їх перерахували й передали до Америки.»

Василь Коршак: «Які плани щодо подальшого служіння?»

Олег Юхименко: «Мабуть служитиму в Івано-Франківську. Спочатку знайду нове приміщення для проведення занять та Богослужінь, згодом переїду сім’єю. Щонеділі проповідуватиму у будинку інвалідів, раз на місяць приїжджатиму до Лазарівки. Роботи непочатий край, перш за все потрібно зареєструвати громаду Української Лютеранської Церкви в Івано-Франківську.»

Василь Коршак: «Успіхів у служінні та найрясніших Божих благословінь!»

Василь Коршак: «Хочу привітати, тебе, Сергію, із закінченням семінарії. Ти вибрав нелегкий шлях. У своєму вітанні професор Веббер сказав, що ви були випробовані й витримали це нелегке навчання. На мою думку, це свідчить про те, що ви не випадкові люди.»

Сергій Борщ: «Господь нас привів сюди вчитися, й тут я хотів би згадати Перше послання до коринтян 1:26-27, де є чудові слова про всіх людей, й зокрема про служителів Божих: «Дивіться бо браття, на наших покликаних, що небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне». Ми, люди, нічого не варті без Христа, тепер ми у Христі маємо дар вічного життя. Я раніше не міг собі уявити, щоб мене Господь вибрав би Своїм служителем. Нещодавно ми з заступником Єпископа Тарасом Коковським вивантажували журнал «Добра Звістка», й нас запитують вантажники, які там працювали: «Хто це розвантажує коробки?». Коли я відповів, що це заступник Єпископа, то вони були дуже здивовані. Ми прийшли служити не для того, щоб нам служили, а для того, щоб самим послужити людям. Я вдячний Богові за те, що Він дає мені для цього служіння сили та здоров’я.»

Василь Коршак: «Твоє служіння розпочнеться в Радомишлі, Житомирської області. З яким настроєм ти покидаєш Тернопіль, де провів чотири роки, вивчаючи Слово Боже?»

Сергій Борщ: «Мене покликали туди, я з задоволенням їду. Я вже познайомився з дітьми громади під час відпочинку у селі Лугове. Разом з нами відпочивали діти з Миколаївської та Херсонської громад. Мені дуже сподобалися ці діти. Де б ми не були, де б ми не служили, Господь поблагословить тих людей, яким ми будемо служити. Ми не будемо нести свої слова, але нестимемо слова Господа, які завжди є Євангелією, на спасіння кожному, хто вірить. Я дуже задоволений сьогодні й до кінця не вірю в те, що мене Господь вибрав до служіння. »

Василь Коршак: «Сергію, бажаю тобі терпіння, натхнення та успіхів у праці на ниві Божій. Нехай Господь поблагословить тебе!»