Це вірші учня Заочної Біблійної школи Володимира Дубини.
Зараз автор знаходиться у в’язниці. Ось як він написав про
своє навернення до Господа: “До Бога прийшов в неволі... Може
через те, що мій термін покарання занадто великий, такий великий,
як і мій гріх, і це спонукало мене звернути увагу на те, чого
я раніше не помічав. Не знаю, Господу це краще знати. Одне
знаю, що без Бога життя неповноцінне! Безперечно я ще слабий
і гріховний, але вірю, що Господь Бог мене не полишить! “
Може вірші Володимира і не є досконалими з точки зору високого
поетичного мистецтва, але відчувається, що брат Володимир
вклав в них всю свою душу, віру і розуміння Спасаючої ролі
Господа нашого Ісуса Христа.
* * *
Дозволь до Тебе помолитись,
Господь ласкавий мій Ісус,
В душі моїй таке твориться!
В багні гріховному погруз...
Мою молитву Ти прийми,
На Тебе вся моя надія.
Мої гріхи Ти всі прости,
Прохаю з вірою дитини.
В неволі Ти мені явився,
І в серце я Тебе прийняв.
Жорстокий світ перемінився!
Жаль я раніш Тебе не знав.
Мою молитву ти прийми,
За всіх людей Тебе прошу.
Серця від злоби відверни!
Свою молитву я шепчу...
Я вірю, Ти мене почуєш,
І буде радість на землі,
Гріхи людей Ти всі забудеш,
Спасіння, Господи, в тобі!
* * *
Господи! Мене ти грішного прости…
Прости, що я такий слабий…
Бери за руку і веди.
Ти чуєш, Господи, я Твій!
Господи! Мене одного не лишай,
Не в силах жити я один.
Із рук Своїх не відпускай.
Ти мій Єдиний Господи.
Господи! Не дай мені в багно упасти.
Терпіння дай і дай любові…
Не хочу я в гріхах пропасти,
Моє буття - в Твоєму Слові.
А що ж я дам Тобі взамін?
Лише, Господь, велику віру.
Я до Твоїх впаду колін,
На тебе лиш моя надія.
Василь Письменний.
Киянин, вчитель, талановита людина, що має поетичний дар.
Постійний дописувач “ЛХ”
Молитва
Господи, Ісусе, Сину Божий,
Пом’яни весь рід мій і мене,
Якщо хтось на грудях руки зложить –
Вічним сном без сповіді засне…
Пом’яни Всемилостивий Боже,
Не постав мені Ти за вину,
Що Твій дар – життя, провів негоже
І ніякий гріх не проминув…
Боже мій, у всякому стражданні
І у кожній радості земній
Укріпи нас всіх у ці останні
Щонайважчі передсудні дні.
Праведний Ісусе, Сонце наше,
По великій милості Своїй
Пронеси, не дай нам гніву чашу
І любов’ю душі обігрій…
* * *
Якщо в саме серце сльоза добереться,
І дні поведуть від біди до біди -
Хай голос Ісуса до тебе озветься:
“Я поруч з тобою, З тобою завжди…”
У розпачі, горі, в тюрмі чи засланні,
У славі й неславі - у будь який час,
І навіть у нашу хвилину останню
Христос і радіє і плаче за нас.
То ж кожний, хто вірить у Бога Живого -
До нього шляхи всі второвуй, клади,
Надію на Нього, Єдиного Бога,
Усіх Він нас любить і з нами завжди!
* * *
Вуста до неба ми підносим,
Язик блукає по землі,
В час смутку в Бога дару
просим,
У щасті горді ми й сліпі.
Вилазять очі нам від жиру,
Бажання” серця? Так,
Збулись!
але в душі немає миру,
Тікаєм ми... куди? Кудись...
В пиху - оздобу нашу любу,
У страх, у відчай, в самоту,
Та ставить Бог питання руба:
“ Чи довіряєш ти Христу?”
Як так - то Він твоя основа,
І скеля серця - Він один,
Де сум і страх? Журба
й неволя?
Все взяв на себе Божий Син.
Якщо ж від нього відступаєш, Говориш: “Нащо Він мені?”
То ти - і ти це добре знаєш
Гориш сьогодні вже в вогні.
Добро - лиш в близькості
до Бога,
Бо Він нас справді полюбив,
Хвала, подяка, честь для Того,
Хто врятував нас і простив!
* * *
Сказав Ісус: “Я - хліб життя”,
Не голодуйте, люди,
Пожива істинна - це я,
Яке величне чудо!
Правдивий хліб із неба нам
Зійшов у вічнім Слові,
Прийміть Його... Дає Він вам Предивний дар любові.
І Тіло, й Кров - усе для всіх,
Життя повік, спасіння...
Скуштуйте хліба... Де ж ти, гріх? Вперед - до воскресіння!
