В цьому році виповнюється шість років із дня першого виходу
в ефір радіопередачі “Лютеранська хвиля” .
Колектив радіостудії “Лютеранська Хвиля”. Сидять
(зліва-направо): Юлія Соколюк та Зоя Ніколаєнко, стоять (зліва-направо):
пастир Юрій Фізер та Анатолій Дмитренко.
Мало хто знає про історію (а це вже дійсно історія нашої Церкви)
створення цієї установи Української Лютеранської Церкви, котру
ми і багато тисяч людей на Україні сприймаємо як органічно існуючу
складову частину нашої Церкви, яка виконує велику місію, встановлену
нашим Господом Ісусом Христом: “Тож ідіть, і навчіть всі народи,
христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх
зберігати все те, що Я вам заповів…” ( Мт.28:19,20)
Тож згадаймо історію, але не будемо сухо перераховувати цифри,
дати, послідовність проведених заходів, а надамо слово людині,
через котру наш Господь виявив Свою милість і тисячі й тисячі
людей України щоп’ятниці о 21.45 на хвилях радіостанції “Промінь”
чують Його Слово. Лютеранське мовлення було розпочато Єпископом
Української Лютеранської Церкви В’ячеславом Горпинчуком. Як
він сам згадує: “Служіння “Лютеранської хвилі” почалося фактично
від 1994 року. Саме в цьому році на запрошення семінарії “Конкордія”
у Сполучених Штатах Америки і, зокрема, програми, яку вів доктор
Волес Шульц, вдалося мені і значній групі українців побувати
в Сен-Луісі в семінарії. Ми жили в гуртожитку, мали навчання
в семінарії, крім того мали досить широку екскурсійну ознайомлювальну
програму як зі штатом Мізурі, так і з служінням Лютеранської
Церкви. І одним із служінь Мізурійського Синоду є служіння радіопрограми
“Лютеранська година”, ведучим якої є доктор Майер, а співведучим
– доктор Шульц. І саме тоді, коли вдалося почути чудові віросповідні
проповіді з дуже ясним висвітленням Закону, Євангелія, різноманітні
передачі й коментарі на християнську тематику, з’явилася думка
– а чому нашій Церкві не мати такої доброї віросповідної радіопередачі?
З рештою така думка була, мрія була велика. Повернувся я до
України і цю думку подав тодішньому керівництву Української
Лютеранської Церкви. У 1995 році мене вдруге було запрошено
до Сполучених Штатів Америки знову до семінарії “Конкордія”
на цей раз у Форт Вейні, де викладав професор Курт Маркворт.
Запрошення було ініційовано знову таки доктором Волесом Шульцем,
людиною надзвичайно віросповідною, яка несла дійсно Слово Боже
до всіх околиць землі. Під час цієї подорожі вдалося познайомитися
також із журналісткою Лідією Протас, яка працювала на українському
радіо і вела передачу “Благовіст”. На той час це була єдина
християнська радіопередача в Україні, яка виходила щонеділі
о 15.00. Вона взяла у мене інтерв’ю і під час цієї подорожі
ми обговорили деякі моменти того, яким чином можна буде розпочати
наше служіння в Україні. Власне кажучи, я вже розробив на той
час певний курс передач. Тоді бачення було таким, що в передачі
мають бути обов’язково і проповідь, і катехізис, решта – огляди
листів та інше теж потрібно, але не головне. Головне – нести
Слово Боже. Отже в Україні у 1995 році в останній вівторок грудня
вийшла перша радіопередача, яку назвали “Лютеранська хвиля”.
Чому хвиля? Тому що іде як хвиля, тобто поширюється й іде до
останнього краю України. Завдання головне – нести Слово до всього
українського народу. Первісно “хвиля” виходила двічі на тиждень
– в понеділок і в п’ятницю, в понеділок була проповідь Слова
Божого, у п’ятницю був катехізис. Тобто, я брав свої проповіді,
проповіді інших пасторів, їх начитував, записував разом із Лідією
Протас, яка надавала вступ і закінчення, я читав проповідь.
На початку і в кінці передачі давали обов’язково лютеранський
гімн. А в п’ятницю давали трошки лютеранської музики і давалися
певні коментарі з катехізису доктора Мартіна Лютера. Першими
ведучими були Лідія Протас, яка, нажаль, не дожила донині, і
я. Ось таким чином започаткувалася радіопередача “Лютеранська
хвиля”. З 1998 року передачу перебрав Віктор Зацарний і вже
з 2000 року головним редактором “Лютеранської хвилі” призначений
пастир Юрій Фізер. Власне кажучи, ведучим радіопередачі повинен
бути пастир. Моїм глибоким переконанням завжди було те, що духовна
особа має вести духовні передачі. Маю на увазі людину, яка має
постійне покликання, проповідник. Бо — це проповідь Слова Божого.
Ця передача не має бути спрямована на політичні справи чи на
те чи інше, що йде від світу, але суто на Слово Боже і в різних
аспектах”.
Сьогодні радіопередача “Лютеранська хвиля” широко відома в
Україні, має багатотисячну аудиторію, несе людям чисте Слово
Боже, допомагає багатьом знайти зміст свого життя в цьому світі,
залучає до сім’ї Христової все більше й більше людей.
Над листами працює Зоя Ніколаєнко
Працівники радіопередачі – чудовий колектив однодумців, прекрасна
команда, яка віддає роботі всі свої знання, працездатність,
а саме головне – свої серця. Це її керівник, головний редактор
пастир Юрій Фізер, технічний директор Анатолій Дмитренко, спеціаліст
по зв’язкам із громадськістю Зоя Ніколаєнко та учитель-методист
Заочної Біблійної школи Юлія Соколюк. Ці люди проводять величезну
роботу. Вдумаємось тільки в одну цифру — за час існування радіопередачі
отримано більше 3000 листів від слухачів! І на кожне з них надана
відповідь, кожен десятий з авторів цих листів став постійним
співрозмовником із працівниками радіостудії. Люди запитують
про Українську Лютеранську Церкву — кожному надсилається історична
довідка про нашу Церкву, часопис УЛЦ “Стяг”. Люди присилають
багато запитань з основ християнської віри – отримують відповіді
й отримують релігійну літературу – Біблії, Малі катехізиси Лютера,
“Основи християнської віри” Кейлера, дитячу християнську літературу.
Якщо декілька листів приходять з запитаннями стосовно будь –
якої конкретної богословської проблеми, то працівниками радіопередачі
готується й надсилається всім дописувачам щомісячний тематичний
огляд із цього питання, наприклад, про гріх, про піст, про молитву,
про чуда і багато інших. Також готуються додатки до нього, зокрема,
“словник лютеранина”, який допомагає в доступній формі пояснити
багато богословських термінів. У травні цього року щомісячник
“Наш огляд” вийшов уже за № 21.
Учитель-методист Заочної Біблійної школи Юлія
Соколюк.
За останній рік багато в радіопередачі змінилося на краще:
збільшений час для проповідування Слова за рахунок просвітницьких
проектів, передачі стали більш змістовими, покращилося художнє
оформлення передач, цікавішими стали матеріали стосовно життя
Української Лютеранської Церкви. Це не тільки висновок автора
цих рядків, це точка зору людей, які листуються з працівниками
“Лютеранської хвилі” і пишуть про це. Чи не показник цього і
той факт, що зараз кожна друга людина, яка надсилає листа до
нашої радіопередачі, є молодою людиною? В листах люди звертаються
з проханням, щоб наша “Лютеранська хвиля” виходила на 1 українському
каналі і мала більше часу. А згадаємо дві новаторські передачі
зі співами за результатами проведеної Українською Лютеранською
Церквою конференції регентів хорів громад! Працівниками радіопрограми
удосконалено обладнання, що дає можливість втілювати у життя
цікавий проект – розроблювати й записувати разом із диригентом
хору Київської громади збірник лютеранських гімнів. Записи робилися
під час репетицій хору й Богослужінь у громаді, я чув готовий
продукт цього проекту і був приємно вражений якістю зробленого
запису чудового співу нашого церковного хору. У плані редакції
радіопрограми – повний запис Богослужіння на компакт-диску,
що є дуже важливим для становлення молодих громад Української
Лютеранської Церкви. Також поповнюється база даних всіх програм
на компакт – дисках, що надає можливість на якісному рівні робити
ці програми і в інших регіонах (згадаймо прохання на Синоді
наших братів з Москви й Томську про надання таких матеріалів).
Поповнюється і літературний фонд радіопередачі.
Згадаймо слова Ісуса: “… У в’язниці Я був – і прийшли ви до
Мене.” (Мт.25 : 36). Завдяки Слову через “Лютеранську хвилю”
сотні в’язнів навернулися до Господа, а по в’язницях в містах
Кіровограді, Херсоні, Бердичеві, в селі Райки Рівненської області
започаткувалися й діють гуртки з вивчення Слова Божого.
Два роки тому Синодом Української Лютеранської
Церкви на прохання радіослухачів було схвалено рішення започаткувати
Заочну Біблійну школу. На сьогоднішній день ми маємо 160 учнів
цієї школи і вже 20 випускників!
Мабуть, краще за все про нашу радіопередачу листи їх слухачів.
Звичайно, багато з них ми не в змозі надрукувати в часопису,
тому даємо декілька витягів.
“Я дякую Богу Нашому через Ісуса Христа, що зріднив мене з
Українською Лютеранською Церквою. Тепер я маю братів і сестер.
Господь з’єднав нас вірою, надією і любов’ю. Я маю Заочну Біблійну
школу, в якій можу поділитися з своїми друзями Святим Словом
і де я можу розмірковувати над кожним Словом Божим.
Я щоранку молюся за Лютеранську Церкву, щоб Бог зберіг її,
щоб не розпалася молода українська Церква.
Хай Господь Бог щедро благословить усіх вас, друзі мої”
Це рядки з листа Балан Антоніни Григорівни, що мешкає в селі
Кам’яний Брід на Кіровоградщині. Пенсіонерка, одинока. Навчається
в Заочній Біблійній Школі (лист 3064)
“Пишу до вас вперше, хоча слухати ваші передачі почала ще у
січні. Пишу, бо хочу висловити щиру подяку за “Лютеранську хвилю”.
За те, що передача звернена до кожного з нас. Проповіді сильно
вплинули на мене. Я неначе воскресла, багато чого усвідомила.
Мені 18 років, але я почуваю себе нещасливою. Ви не думайте,
що я якась закомплексована юнка, яка сидить і пише ось такі
листи. Просто мені хочеться, щоб передачі почули люди, які розгубилися
у цьому життєвому морі, які втратили віру і загубили спокій.
Так хочеться сказати: “Люди, слухайте “Лютеранську хвилю” і
ви знайдете себе, вилікуєте душу. Бо ваші передачі допомагають,
я сама у цьому пересвідчилася.
Ще раз хочу подякувати вам за нелегку роботу і побажати, щоб
ваша “Лютеранська хвиля” ще довго звучала на хвилях національного
Радіо. Бо ви потрібні людям”
Так написала Галина Чуйко з села Тарновиця-Пільна, що на Івано-Франківщині
(лист 3181)
“Отримав від вас вісточку і дуже зрадів, бо Господь почув
мої молитви. Ви собі навіть не можете уявити, як ми радіємо,
коли отримуємо від вас листи і духовну літературу. Зараз багато
братів почали вивчати Слово Боже і роблять це дуже старанно.
А коли я готував уроки Біблійної школи (автор листа - учень
Біблійної школи УЛЦ – ред.), мої друзі сиділи коло мене і намагалися
теж відповідати, хоча вони і важкі для них. Я показав братам
новий примірник часопису “Стяг” і ми разом читали і обговорювали
його. У нас зібралась невеличка бібліотека і ми надіємося, що
ще хтось, прочитавши цю літературу, прийде до Господа Бога.
Зараз я добиваюся у адміністрації колонії, щоб нам дозволили
Молитовну кімнату. І щоб кожного вечора ми збиралися і читали
Святе Письмо. Зараз вся проблема у будівельних матеріалах. Надіємося
і віримо, що Господь Бог допоможе нам і ми матимемо Молитовну
кімнату”.
Так написав у своєму листі Мильченко Володимир, який відбуває
покарання у в’язниці м. Херсона. В конверт було вкладено ще
три листи. Не маючи змоги придбати конверти, друзі Володимира,
теж написали до редакції радіопередачі. Андрій, Михайло і Олександр
розповіли про своє життя і про шлях до Бога.
“Я дякую Господу, що він надав мені можливість покаятися в гріхах,
які вчинив. А коли я почав читати Слово Боже і літературу, що
отримав від вас, я жахнувся: як я міг жити без віри, без Бога
і без Ісуса Христа? І я вдячний Богові, що Він привів мене до
вас.
Це Олександр (лист 3046)
Також ми надаємо вірші слухачів радіопрограми “Лютеранська хвиля”,
які вони присилають до редакції. Ви можете з ними ознайомитись
в рубриці “Християнська творчість” цього номеру часопису.
Всього доброго, що зроблено працівниками радіопередачі “Лютеранська
хвиля”, не перелічиш. Вони сприймають проблеми, прохання слухачів
своїм серцем, і люди то відчувають. Їх спілкування відбувається
поза формально, люди також пишуть про свої власні, сімейні проблеми,
вони діляться глибинним і знають, що їх вислухають, їм напишуть
відповідь і дадуть пораду від щирого серця. Ті стосунки переростають
майже в тісні дружні відносини, люди навіть присилають подарунки
і сувеніри, як своїм рідним. І слава Богу!
Після спілкування з Юрієм Фізером, Анатолієм Дмитренком, Зоєю
Ніколаєнко, Юлією Соколюк серце раділо від щастя, що ми маємо
таку прекрасну християнську сім’ю, що такі чудові люди працюють
у нашій Українській Лютеранській Церкві, так сумлінно і творче
віддані Господній роботі. В розмові із Зоєю Георгіївною я почув
від неї такі слова: “Ми думаємо, що ми так повинні робити. Інакше
ми не можемо.” І мені згадалися такі слова з Біблії: “І все,
що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!”
Велика подяка вам, працівникам радіопередачі “Лютеранська хвиля”,
за вашу роботу, повсякденного вам Господнього благословення!
