Чи сумісні богослов’я і революція
Переглядав нещодавно інтернетівські релігійні сайти (більшість
з них на теренах колишнього СРСР російськомовні), і зауважив,
що на одному з них в рубриці про видання протестантських книг
за останні два роки мова мова ведеться лише про одне видання Московським
державним університетом. Та й то переклад російською мовою праці
одного з колишніх учнів колишньої НДР Герхарда Блендера "Мартін
Лютер. Теологія і революція." Мене втішив коментар, що його
зробив до цього "новодруку" оглядач, п. П. Михайлов.
Він не схвалює ідеї про те, що Лютер був провідником чи натхненником
революції, чи то буржуазної, чи то соціалістичної, чи будь-якої
іншої. Він резонно зазначає, що Лютер — богослов, для якого спасіння
людини, виправдання її перед Богом є найголовнішим.
|
Додамо, що Лютер був провідником Реформації.
Але Реформація і революція, окрім подібності перших двох літер,
більше нічого спільного не мають. Автором і натхненником Реформації
виступав Господь. Він вчинив, щоб люди знову мали Біблію, Його
Слово, Його вчення, і щоб це Слово домінувало в людському житті.
Автором і натхненником будь-якої революції виступає ж щонайменше
людська плоть.
Теологія або ж краще мовити — богослов’я, якщо
воно справді богослов’я, а не політологія чи сучасна політична
історія, має справу з Богом, з тим, що Бог здійснив для людини
через Свого Сина Ісуса Христа, і з тим, що воскреслий Ісус продовжує
чинити нині у житті кожного з нас через Своє Слово, через Хрищення,
через Свої святі тіло та кров. Богослов’я згадує, звичайно,
про революцію, але тільки негативно. Ми всі пам’ятаємо і відчуваємо
на собі, чим закінчився непослух (читай повстання) проти Бога
в раю. Богослов’я навчає послухові до Бога, послухові до уряду.
Богослов’я не навчає революції, богослов’я не навчає повстанню.
Водночас богослов’я не проводить знаку рівності
між урядом та Богом, але Біблія каже, що “Бога треба слухатися
більше, як людей!” (Дії 5:29). Проте навіть у такому випадку
християнин не стає провідником чи натхненником насилля. Біблія
каже: “Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі
зо всіма людьми!” (Рим. 12:18). А перед тим і після того Апостол
Павло навчає:
“Не платіть нікому злом за зло, дбайте про
добре перед усіма людьми!
Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо
написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь.
Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій
його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на
голову” (Римлян 12:17, 19, 20).
Чи багато Лютерове богослов’я, яке повертає людину до цих Біблійних
правд і до найбільшої правди про виправдання нас перед Богом
вірою в Його Сина без діл Закону, має спільного з кровопролиттями
революцій? Рівно стільки, скільки має Бог і Його Слово з ученням
теоретиків деспотії Карла Маркса та Фрідриха Енгельса та практикуючого
їхнього сподвижника Ульянова-Леніна. Іншими словами, це — речі
несумісні.
Мене не дивує поява такої книжки в якій би країні це не було.
Як і не дивує бажання знайти виправдання будь-яким нісенітницям
у шляхетстві духу богобоязливого доктора Лютера. Певно що це
не вперше і не востаннє. “Що було, воно й буде, і що робилося,
буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...” (Екклезіяста
1:9). Хай Господь благословить наш народ і наші університети
побожними і правдивими книжками!
|
В'ячеслав Горпинчук
|
|
