Христос сидить на вишині, очікуючи того часу, коли Його вороги будуть покладені за підніжка ногам Його. То — Його належне діло. Він не спить, але Він наглядає за нами. Він нікого не просить заміщати себе. Він це робить Сам. Коли люди Його кличуть, Він — з ними, Він — допомагає. Якщо людину спокушувано, і вона кличе до Христа, їй Христос допоможе. Останній День ще не настав, і тіло, гріх та смерть все ще залишаються, але Останнього Дня Христос подасть Царство Своєму Отцеві. Нині Він царює в наших серцях. Він утішає нас, очищує нас і заступається за нас. Останнього дня всі Його християни правитимуть у єдності з Ним, і вони сидітимуть по правиці Отця. Тоді останній ворог буде знищений.

Тут на землі ще є непостійна віра, журба про їжу і відчай, наче Бог завжди виражає Своє невдоволення. А що є нашою втіхою? Христос, наш Священик, Який віддав Самого Себе за нас, і Який дивиться на нас і бачить наших ворогів і нагадує Отцеві, що Він є нашим спадком.

Коли ми відчуваємо це у своїх сумліннях, у нас є певний доступ до Отця в усякій потребі. Нам не вдається побачити цього тільки через те, що наші очі недостатньо ясні, щоб пройти крізь хмари, поглянути в небеса і переконатися, що Христос є нашим Заступником.

З проповіді на тему Євреїв VIII