Василь Коршак: Як розпочалося Ваше служіння у Запоріжжі?

Пастир Сергій: У 1996 році, коли я був студентом семінарії на першому Богословському курсі, тодішній єпископ Ярослав Шепелявець направив мене, Ігоря Хуцишвілі, який служить зараз у Харкові, та Олександра Сімашка, який служить у Львові, до міста Запоріжжя. Все розпочалося з презентації журналу “Добра Звістка”. Після неї єпископ Ярослав провів заняття й Богослужіння. Після чого до нас підійшли люди, які звернулися до нас з проханням надалі приїжджати до них й проводити Богослужіння й заняття. Вони вперше почули Слово українською мовою у Запоріжжі. З того часу ми почали їздити сюди, а згодом Олександра Сімашка направили до Севастополя, ми залишилися вдвох з Ігорем Хуцишвілі. Проводили Богослужіння, заняття з вивчення Катехізису. Спочатку збиралися на квартирі та ще й розмовляли українською. На нас дивилися як на сектантів, люди, які ходили до нас, боялися комусь розповісти про це. Але Слово Боже робило свою справу, зміцнюючи у вірі братів та сестер у Христі, люди почали нести Слово Боже своїм ближнім. До нас почали ходити діти, які привели згодом своїх батьків, так розпочалася недільна школа, яку ми з Ігорем проводили по черзі. В червні 1997 року була проведена перша конфірмація пастирем Ковасині та перше Богослужіння з Господньою Вечерею. Громада почала зростати, на час, коли я закінчив семінарію, вона нараховувала 30-35 членів. А у вересні 1998 року я з сім’єю переїхав до Запоріжжя. Зараз для проведення Богослужінь ми орендуємо приміщення будинку культури глухонімих.

Василь Коршак: Я був у Вашій громаді востаннє восени 1999 року. Які зміни з цього часу сталися у Запорізькій громаді УЛЦ?

Пастир Сергій: З того часу наша громада зросла кількісно. Трохи не так, як того хотілося б, але вона потроху зростає. На щастя, з’явилося багато молоді. На сьогодні маємо близько шістдесяти дітей та дев’яноста дорослих. Деякі люди покинули громаду з різних причин. Велику частку громади становлять люди похилого віку.
Я вважаю, що кількісне зростання громади добре, але не головне. Мене більше радує зростання духовне серед членів громади. У першу чергу потрібно працювати над цим, нести людям Слово Боже.

Василь Коршак: Отче, як Ви працюєте з тими людьми похилого віку, яким важко відвідувати Богослужіння, та з молоддю?

Пастир Сергій: Було б найкраще відвідувати таких людей вдома, але, на жаль, у нашій громаді я не дуже часто відвідую парафіян без їх запрошення. Мене запрошують до хворих, до тих, кому потрібна сповідь, а також до людей, які мають свої духовні проблеми, котрі самостійно неспроможні вирішити. У цій ситуації мене радує те, що самі брати й сестри з громади не є байдужими до проблем один одного, відвідують, коли хтось хворіє, намагаються допомогти ближньому.
На жаль, у Запоріжжі жахлива екологічна ситуація, внаслідок чого дуже багато хворих. Питтєва вода дуже низької якості, повітря зіпсоване. Дуже багато народжується неповноцінних дітей з серйозними вадами здоров’я. Серед дорослих високий показник хворих на онкологічні захворювання. Але люди тут живуть і потребують Слова Божого.
Основну частку молоді громади становлять діти віком 13-15 років. Є тільки декілька 16-17-літніх. Наша спроба організувати молодіжну групу не вдалася. Місто дуже велике, а транспортне забезпечення кепське. Частину молоді не пускають батьки, бо діти повертаються пізно, коли вже темно. Єдине, що проводиться з молоддю, це катехізаційні заняття. Але хотілося б, щоб молодь збиралася разом для читання Біблії, відпочинку чи обговорення власних проблем. Але ми не втрачаємо надії, що Бог підкаже нам, як краще зорганізувати роботу з молоддю.

Василь Коршак: Як працюють ваші “дорослі” утворення, такі як рада громади?

Пастир Сергій: Наша рада громади складається з трьох осіб — голови Анатолія Франка, секретаря-бухгалтера Євгена Пузакова та Валентина Полоника. Вони вирішують всі поточні справи життя громади, починаючи від підготовки зали до Богослужінь, закінчуючи адміністративною роботою. Голова громади Анатолій Франко, коли я хворію, проводить Богослужіння, відвідує хворих, надає допомогу. Дияконські курси, які мають розпочатися цього літа у семінарії, зроблять його служіння більш ефективним. У громаді є комітет, який доглядає за вівтарем. Також працюють гуманітарний та жіночий комітети, які доглядають за хворими, відвідують їх. У випадку відсутності на Богослужінні членів громади, жіночий комітет з’ясовує причину та, при необхідності, надає допомогу. Мені подобається робота вчителів недільної школи сестер Валентини Франко та Маргарити Вакуленко. Діти їх дуже поважають та люблять. Для покращення роботи комітетів ми потребуємо вивчення досвіду інших громад. Учора відбулися єпархіальна пастирська конференція, й Єпископ В’ячеслав запропонував на наступну таку конференцію запросити голову громади “Воскресіння” Сергія Ніколаєнка, для того, щоб він розказав, як організована робота комітетів у Київській громаді.

Василь Коршак: Ми вже мали конференцію регентів хорів та голів громад. Як Ви ставитеся до ідеї проведення зборів представників всіх громад Церкви з різних питань — батьківських, гуманітарних, будівничих та ін.?

Пастир Сергій: Це було б дуже добре! Ми не мусимо жити окремими громадами, “варитися у власному соці”. Якщо якась громада має позитивний чи й негативний досвід, було б чудово ним поділитися. Люди мусять знати, як працюють в інших громадах. Тоді б, з Божою допомогою, налагодилася б робота у нас, у тих громадах, які тільки-но створилися. Ми мусимо дбати один про одного, повинні ділитися досвідом, знати про те, що робиться в інших громадах. Зустріч регентів дуже багато дала. Коли наш регент повернулася, то сказала мені, що побачила все по-новому. Слава Богу, що в нас почалася така робота!

Василь Коршак: Яка Ваша думка щодо того, щоб у часописі "Стяг" висвітлювати позитивний досвід різних громад для того, щоб інші могли його переймати? Якщо Ви згодні, то який досвід має Ваша громада?
Пастир Сергій: Так, це було б добре. Навряд чи в нашій громаді ми маємо щось таке, чого нема в інших громадах. Я думаю, що всі громади, як і наша, коли була повінь, збирали речі для потерпілих, відвозили їх до установ Червоного Хреста. Ми перераховували також і кошти. Це чудово, що ми дбаємо про тих людей, яких ніколи не бачили й мабуть бачити не будемо! Ми допомагали тим, хто цього потребував. Я не вважаю, що це досвід, це просто мене, як пастиря, дуже тішить. Це дуже добре, але й тут нам треба вчитися. Я знаю, що в Києві громада опікується дитячим будинком, й не тільки матеріально. Діти членів громади виступають з концертами. Нам потрібен досвід, як підтримувати стосунки з такими закладами, що їм потрібно, хто повинен це робити, які комітети це контролюють. Нас цікавлять організаційні питання.

Василь Коршак: Пастире, розкажіть, як проходить тиждень у громаді.

Пастир Сергій: У неділю о 9-тій ранку маємо катехізаційні заняття для молоді, о 10-тій — Катехізис для дорослих, о 11-тій — Богослужіння. Після першої Єктенії діти йдуть до недільної школи. Щосереди я проводжу біблійні заняття з дорослими, які відбуваються о 10:00 та о 17:00.

Василь Коршак: Пастире, розкажіть, будь ласка, про Ваше служіння у Токмаку.

Пастир Сергій: Громада виникла трохи більше року тому. У лютому минулого року до нашої громади приїхав молодий чоловік з Токмаку, який мабуть дізнався про нас з розповсюджуваної УЛЦ літератури чи передач “Лютеранської Хвилі”. Він підійшов до мене, під час розмови я розповів йому про нашу громаду та про Церкву, а він повідомив, що в його місті є група баптистів, які хотіли б приєднатися до Лютеранської Церкви. Диякон баптистської церкви Олександр Фещенко з Токмаку був знайомий з життям німецької лютеранської громади у Дніпропетровську. Там йому подарували Катехізис Мартіна Лютера. Після повернення до Токмаку він навчав групу молодих людей за Катехізом Мартіна Лютера. Вони звіряли науку Катехізису з Словом Божим й дійшли висновку, що це правильне вчення, яке виходить з Слова Божого. Єдине питання, яке у них залишилося нез’ясованим — хрищення дітей. У розмові зі мною, коли до Запоріжжя приїхала вже група з шести осіб, я їм пояснив лютеранське вчення про хрищення. Коли вони все зрозуміли, то свідомо прийняли рішення стати лютеранами, офіційно вийшли з баптистської церкви, а мене запросили до себе як пастиря. З червня 2000-го року я чотири-п’ять разів щомісяця відвідую громаду в Токмаку, де проводжу біблійні заняття та Богослужіння. Постійно зі мною їздять члени ради громади. Восени у новоствореній громаді відбулася конфірмація, й зараз 10 братів та сестер приймають причастя. Громада була зареєстрована у грудні 2000-го року. Лідером громади є диякон Олександр Фещенко, який зараз готує до конфірмації 6 членів громади. Функціонує рада громади з трьох осіб, один з братів навчає дітей недільної школи.
Господь Бог, використовуючи Катехізис Мартіна Лютера, створив громаду у місті Токмаку. Протягом всього часу становлення громади наша Запорізька громада їм допомагала як духовно, так і фінансово. Ми подарували їм хрест, підсвічники, набір для Господньої Вечері. З свого боку й Токмацька громада молиться, підтримує духовно братів із Запоріжжя.

Василь Коршак: Отче, щиро дякую за цікаве інтерв'ю, нехай Господь додасть Вам сил, мудрості, терпіння у Вашому служінні, а Вашим громадам — зростання у Дусі та Вірі!