Наприкінці листопада — початку грудня минулого року скарбнику
УЛЦ Василеві Коршаку та заступнику ректора Української Лютеранської
Богословської Семінарії Святої Софії дияконові Олегові Юхименку
випала честь представляти нашу Церкву на Установчому Синоді
Білоруської Євангелічно-Лютеранської Церкви, який відбувся у
Вітебську 2-3 грудня.
Як можна зрозуміти вже з самої назви, головною метою Синоду
було створення нової Церкви, яка міцно стоїть на фундаменті
лютеранського богослов'я. І це, на мою думку, вдалося!
На Синоді були присутні численні гості
та представники лютеранських церков:
єпископ Кречмар (Євангелічна Люте-
ранська Церква Росії та інших держав), єпископ Йонас Кальванас
(Литовська Лютеранська Церква, єпископ Дідхард Рот (Незалежна
Євангельська-Лютеранська Церква, Німеччина), професори Курт Маркворт
та Тимоті Квіл (Лютеранська Церква, Синод Міззурі, США), а також
представники конфесійних лютеранських церков із Польщі, Росії.
Після привітань гостей у своєму вступному слові пастир Леонід
Цвікі розповів про історію Білоруської Євангелічно-Лютеранської
Церкви, яка веде свій початок вже з 17 століття. За свою 470-літню
історію вона знищувалася 4 рази, востаннє при приєднанні Білорусі
до СРСР, але кожного разу відроджувалася з руїн, за волею Божою.
Нині Церква нараховує 20 громад (із них 11 зареєстрованих).
Особливо пастир наголосив на тому, що Білоруська Євангелічно-Лютеранська
Церква прагне бути незалежною, конфесійною, прагне мати контакти
з усіма християнськими спільнотами, але спільність Таїнства та
кафедри — тільки з конфесійними церквами. Церква не визнає жіноче
священство, засуджує аборти та евтаназію, які порушують заповідь
“Не убий”.
В результаті виборів єпископом Білоруської Євангелічно-Лютеранської
Церкви було вибрано пастиря Леоніда Цвікі, його заступником —
пастиря Кастуся Мордвинцева. Були також прийняті Статут та інші
необхідні документи.
Особливо хочеться розповісти про Декларацію, яка була прийнята
учасниками Установчого Синоду БЄЛЦ 2 грудня 2000 року. У ній наші
брати-лютерани з Білорусі стверджують те, що громади об'єднуються
у Церкву, яка є частиною єдиної, святої, всесвітньої, апостольської
Церкви. Її фундаментом та наріжним каменем є Ісус Христос, Який
визволив нас з-під влади гріха, смерті та диявола. Єдиним джерелом
церковного віровчення є канонічні книги Біблії, у якості правдивого
виразу біблійного віровчення визнаються книги, які викладені у
Книзі Злагоди.
Один абзац Декларації я наведу тут повністю, переклавши його
з білоруської: “Ми бажаємо мати церковну спільноту з церквами,
які мають єдність з нами у нашому віровизнанні, грунтуються на
Святому Письмі як на непогрішному та непомильному Слові Божому;
вважають правдивим викладом Біблійного віровчення Книгу Злагоди;
не допускають компромісів у доктрині з питань виправдання; вірять,
що під час Таїнства Святого Причастя у хлібі й вині реально присутні,
роздаються та приймаються справжні Тіло й Кров Христа; не ординують
жінок й не підтримують жіночої ординації; вважають практику гомосексуалізму
за гріховну й недопустиму у Церкві”.
Для тих, хто знайомий з ситуацією у лютеранському світі, є очевидною
сміливість цього кроку, а також те, що таке тверде визнання своєї
віри призведе до того, що деякі церкви, вражені тим, про що говорить
Декларація, відійдуть від Білоруської Євангелічно-Лютеранської
Церкви з усіма наслідками, які випливають звідси.
Нехай Господь допоможе молодій-старій Церкві втриматися на цьому
нелегкому шляху!
|
