Відлунали Різдвяні свята. І фактично першим святом, яке Церква святкує по Різдві Христовім, є День Соборності України. В День Соборності згадуєш як про долю своєї країни, так і про буття суміжних країн.

Кожна країна, яка існує у світі, має свої кордони. В України теж є свої кордони або ж межі. На півдні — це два моря: Чорне і Азовське, а на суходолі — чимало країн: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Росія та Білорусь. Кожна країна втиснена в своєрідні просторові рамки, вихід за які спричиняє міждержавні суперечки. Не так давно наші сусіди настільки часто ігнорували наші українські межі, що ми своєї держави або не мали зовсім впродовж століть, або мали її лишень декілька років, що були насичені війнами, найчастіше на декілька фронтів одразу. У нас була війна за війною і поразка за поразкою. Ми були занадто великими, щоб бути рабами і занадто малими, щоб перемогти.

Наша історія, як одного народу, є історія народу поділеного між кількома державами водночас. Таку подібну історію в Європі мали хіба що поляки та німці, а також в Азії курди. Наша розділеність між Росією, Польщею, Австрією, Чехією, Румунією впливала, звичайно, і на нашу державну історію. Амбітність, зокрема Росії, однієї з найбільших імперій світу, не знала меж. Проте й за воєн, за поділеності народу на західних і східних українців, ласка Божа до нашого люду теж не знала меж.

Острозька Академія на заході, і Києво-Могилянська Академія на сході, Пересопницьке Євангеліє на заході і твори Сковороди на сході були творінням одного народу, на якого зглянувся Господь, і цей Господь у Своєму промислі згодом дає Своє Слово живою українською мовою через перекладацький талант двох східних українців: Пантелеймона Куліша та Івана Нечуя-Левицького, і одного західного: Івана Пулюя (східних українців, як завжди, виявилося більше J).

Цей же Господь, що збирає Свою церкву і Свій народ з-поміж усіх народів, зібрав і наш народ в одну державу в дуже бурхливу епоху. 22 січня 1919 року ЗУНР проголосила злуку з УНР. Народ об’єднався. Хай ненадовго, хай у війнах, але Господь дозволив цьому статися, щоб показати всім народам, що немає малоросів, немає малополяків чи слов’янських австрійців, але є великий український народ, серед якого вже тисячу років проповідується Слово живого Бога, і серед якого Він присутній у Своєму Євангелії та Таїнствах.

Великий Господь виявив до нас Свою велику ласку 22 січня 1919 року. Ще більшу ласку Він виявив до нас в перші роки I тисячоліття, коли послав Свого Єдинородного Сина, щоби Він народився і став під Закон, прожив за нас досконале життя і помер за наші гріхи на Голгофському хресті, цим навіки звільнивши нас від найбільших наших ворогів: гріха, диявола в смерті.

Якщо Різдво, а по ньому і День Злуки ми святкуємо один раз щороку, то День Злуки із Богом у воскреслому Ісусі Христі ми святкуємо щодня, щоразу, коли каємося у своїх гріхах і отримуємо їх відпущення і Ім’я Христове.

Нині на честь Дня Соборності українських земель і українського народу ми можемо повторювати разом із раніше бездітною Анною, матір’ю пророка Самуїла: "Звеселилося Господом серце моє, мій рід став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого! Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш! Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він уплановує вчинки! Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою! Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла. Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну". Він звільнив Україну з-під більшовицького безбожного ярма і поставив її вільною посеред усіх вільних народів. Тільки Господь учинив нас народом. Ми маємо єдність, ми маємо свободу. Але пам’ятаймо про ціну нашої свободи і пам’ятаймо про Христове Слово про те, як мати правдиву свободу навіки: