Усюди панує піднесений настрій: дорослі діляться одне з одним рецептами різдвяних страв та домовляються, хто які солодощі приготує для святкового столу. У Недільній школі діточки готують іграшки та подарунки батькам, наспівуючи “Нова радість стала” і “В країні на Сході”, пишуть вітання усім знайомим та майже що п’ять хвилин питають, як краще підготувати вбрання до Різдвяної вистави. А сама вистава – справжнє дійство, про яке варто розповісти.

Ось з такими думками ми готувалися до зустрічі Різдва Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Різдвяний ранок був теплий і сонячний, але погода не скидалась на різдвяну. Цього року у Запоріжжі зима не була морозною, а сніг, хоча і кружляв зрідка над будинками, ніколи не спадав на землю білою ковдрою. Та, незважаючи на ці маленькі негаразди, люди, мов хвилі ріки до гирла, поспішали до церкви. О десятій тридцять ранку розпочалось святкове богослужіння. Вівтар ряснів квітами та вишиваними рушниками. Жовті вогники свічок радісно усміхалися до присутніх.

Наші молитви линули у безмежну синь яскравих небес, до Отця і Сина, і Святого Духа, віддаючи шану та співаючи хвалу Пресвятій Трійці. Одразу після богослужіння розпочався Різдвяний вертеп з колядками та піснями у виконанні дітей громади. Розпочалася вистава приходом бідних пастушків до селянської оселі і їхньою розповіддю про пригоду, що трапилася з ними.

Дітки, що грали херувимів, були одягнені в усе біле, а їхні крила були зроблені зі сріблястого конфетті і, здавалось, сяяли ніжним прозорим світлом.

Пастушки розповідали про ті дари, які вони від щирого серця піднесли маленькому Ісусові і про свою безмежну радість від зустрічі з Месією.

До селянської хатинки хтось тихо постукав. То, мабуть, діти прийшли колядувати.

І ось що розповіли про себе козаки:

Які ж то схвилювання і радість за своїх дітей відчували дорослі, коли, стоячи на колінах, козаки промовляли слова молитви:

Тож даваймо і ми всією душею приєднаємося до молитви і попрохаємо у Господа процвітання і добробуту, щастя нашій Україні і згоди всім українцям, щоб вони стали однією великою люблячою родиною, як і заповідав нам наш Небесний Отець. І будьмо певні, що Бог здійснить наше бажання, бо коли ж, як не в день Христового Різдва, здійснюються найзаповітніші мрії.

У виставі були ще й інші персонажі, як от: Ірод, смерть, біда, дітлахи селянина і, звісно, колядники з зіркою.

Після вертепу відбувся святковий концерт. Батьки і всі присутні були здивовані та приємно вражені співацькою майстерністю своїх діточок та онуків і тим, з якою щирістю і натхненням вони вимовляли кожне слово, прославляючи Бога. Гадаю, не в одному серці тих, хто вперше прийшов на це Різдво до церкви, спалахнула іскра віри в Ісуса Христа. Будемо сподіватися, що вона зростатиме, як те зернятко, що його плугатар кинув на родючий грунт.

Опісля було частування і багато побажань миру і щастя, добра і безмежної віри в Ісуса, що Своєю любов’ю врятував світ від загибелі, від гріха.

Христос народився!
Славімо Його!