Автори Євангелій свідчать, що в часи Христа народ “диву- вався з науки” Ісуса. Та не менше враження справляла Йо- го сила, яка перемагала стихії і людські слабкості. Про Нього розповідали перш за все як про Чудотворця. Пізніше християни нерідко готові були бачити в чудесах головний доказ надлюдської природи Ісуса. Проте Сам Він відхиляв подібну думку. Ісус давав зрозуміти, що влада над природою входить в замисел Божий щодо людини.

Чи можемо ми пригадати впродовж нашого життя хоча б один випадок, коли людина була мертва, а потім завдяки діям цілителів ожила?

Ті чуда, що робив Ісус Христос і продовжує робити в наш час — великі. І головне з них — ми були мертві, а тепер живі. І наше життя триватиме вічно, як живе наш Спаситель.

Хто любить нас більше ніж Він? То ж хіба в тяжку хвилину ми будемо шукати допомоги у когось іншого? Нехай нас Господь вбереже від фальшивих чудес і фальшивих чудотворців, щоб ми не впали в гріх, йдучи за ними. “Не приймайте мене за “нерозумного”, але дозвольте похвалитися тим чудом, яке сталося зі мною в ніч з 29 на 30 квітня — це рядки з листа Власюка Валентина, який відбуває покарання у в’язниці в місті Херсоні. На той час, про який йде мова, брат Валентин перебував у тюремній лікарні, бо був смертельно хворий.

Той, хто намагається довести, що явища, які називаються чудами, неможливі, не враховує, як мало ще відомо про таємниці буття. Але чому люди, які схильні вірити навіть найдивовижнішим повідомленням про йогів, розповіді Нового Заповіту сприймають скептично? На це існує духовна причина. Прийняття Євангелія потребує від людини внутрішнього вибору, зміни всіх життєвих настанов, а головне, Волі Божої. Бо “Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього” (Ів.1:3).

Ісус нерідко вказував на тісний зв’язок між станом тіла і душі. Зціливши слабого при Віфесді, Він попереджує його: “Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!” (Ів.5:14)

В ті буремні часи широкого розповсюдження набули психічні хвороби. Якщо Старий Заповіт майже не знає їх, то Євангеліє наводить на думку про якусь епідемію психічної недуги. Особливо страшними були загадкові види безумства — одержимість або біснування. Хворий кричав неприродним голосом, говорив від імені бісів, які живуть в ньому, інколи запевняв, що у ньому живе ціла армія демонів. Христос однією Своєю присутністю надзвичайно діяв на цих нещасних. Інколи достатньо було Його владного слова чи дотику, — і душа звільнялася від темних сил, що володіли нею.

Пригадаймо чудо зцілення біснуватого, про яке розповідає Євангеліст Лука. Ісус з учнями тільки що переплив Галілейське море і ступив на Гадаринську землю.

“І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: “Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, — не муч мене!”

Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, — і в’язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, — і демон гнав по пустелі його.

А Ісус запитав його: “Як тобі на ім’я?” І той відказав: “Легіон”, бо багато ввійшло в нього демонів.

І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопилась. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, — і полякались.

Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи: “Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог!” І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!” (Лк.8:27-39)

Балан Антоніна Григорівна, що живе в селі Кам’яний Брід Кіровоградської області, в черговому листі до нас розповіла про свої життєві біди. Спасіння від них вона називає чудом.

В наш час ми у значній мірі втратили почуття подиву. Ми живемо у науковому світі. Люди не бажають жити вірою, вимагають доказів. Вони пишаються, що є реалістами.

Але все християнство — то є диво! Створення світу — то велика таємниця і велике диво! Свята Трійця, народження від Діви, дійсна присутність Христового тіла і Христової крові у Таїнстві — то диво!

Природа людська і Божественна — диво, вічність, поєднана з часом — диво! Але це диво в той же час є надзвичайно дійовим. Фактично, саме тому воно є таким дивом! Людина може без кінця порівнювати, аналізувати, розмірковувати, що ж таке чудо, та коли воно приходить у твій дім, ти розумієш — це воно!

Людині не дано зрозуміти, яким чином і якими засобами Господь творить чуда. Ми, як маленькі діти, запитуємо: як? чому? навіщо?

Послідовники Христа, напевне, також ставили ці запитання, коли Христос давав вказівки перед деякими дивами. Навіщо наповнювати глеки водою, коли немає вина? Навіщо закидати сітки, коли ми за цілий день не зловили жодної рибини? Навіщо починати розподіляти п’ять хлібів і дві рибини, коли потрібно нагодувати п’ять тисяч чоловік? Навіщо класти глину на очі сліпого чоловіка?

Навіщо? Щоб вода стала вином, щоб сітка наповнилася рибою, щоб хліб і риба помножилися так, що ще залишилося 12 кошиків, і щоб сліпий чоловік прозрів.

І ще ми запитуємо, навіщо прощати 70 разів по 7? Чому ми повинні любити наших ворогів і молитися за тих, хто нас ображає і переслідує?

Чому? Тому, що Господь любить нас і знає, що для нас найкраще. Тому що Він любить давати добрі дари тим, хто просить Його. Ми можемо бути впевненими, що Він виконає наші прохання. Чи не дав нам Бог найкращий з усіх дарів — вічне життя через Його Сина?

"Я вірю в Ісуса Христа!" Це слова переконання і твердого свідчення, які повинні завжди проголошуватися з покорою і благоговінням. Бо в нас Бог виконав велике диво і таємницю.