Книги мають здатність формувати світогляд кожного з нас. Візьмемо, наприклад, дитину, котра з захопленням читає каз- ки. Це ми можемо підтвердити і з власного досвіду. Навряд, чи хтось з нас хотів бути страшним чаклуном або ж Бабою Ягою. Навпаки, — ми старалися бути подібними до мужніх та справедливих героїв, котрі борються проти зла, відстоюють добро, правду та справедливість.

На превеликий жаль, не кожна дитина, що читала чи слухала казки, стає в майбутньому доброю. Як би ми не старалися її переконати у вірності чи невірності вчинків, все одно світ, що сповнений гріха і перенасичений жорстокістю, має свій негативний вплив. Таким чином, нерідко, незважаючи на зусилля батьків, вчителів чи наставників, дитина, набуваючи досвіду, перетворюється на істоту, що в більшій мірі покладається на власні зусилля, матеріальні блага та надбання. Кінцевий результат — виростає переконаний безбожник.

Велика кількість людей стверджують, що Біблія занадто складно написана для подання її дітям, ще інші стверджують, що вона нудна. Та хіба це правда? Такі речі може нам оповідати особа, котра дуже і дуже мало обізнана в Святому Письмі.

Біблія — це дивовижна книга. В ній описуються не тільки історичні події та факти, але й цікаві притчі, історії з життя реальних людей. Біблія не тільки навчає, але й вчить вчитися. Художню книгу ми можемо прочитати від сили два, три рази, а тема буде залишатися тією ж самою. Біблія ж кожен раз відкриває нам щось нове, незнане, такі речі, на котрі раніше ми не звертали уваги. На відміну від звичайних книг, що спрямовані на певну вікову категорію, Слово Боже є універсальне. Воно однаково корисне як дорослим, так і дітям. Воно вчить нас любові один до одного, терпеливості, покори, водночас дає поради, щоб протистояти злу. І ще одне — Біблія є діалог Бога з людьми, настановчим засобом, божественним твором, в якому немає жодної вигадки, а тільки вічна Божа правда, тільки живе знання і вчення її, тільки те, що робить нас мудрішими і досконалішими, тільки те, що нам на краще. Господь нас застерігає від усього злого, благословляє на добро, дає впевненість у вірі, дає розраду в горі.

Ще можна було б наводити дуже багато аргументів на користь цієї надзвичайної книги, книги життя. Для багатьох з нас чомусь не вистачає часу відкрити Біблію, заглянути в глибини Божественної мудрості, зате знаходиться час для інших не так вже й потрібних справ.

Тож, маючи вільну хвилину чи бажання щось почитати, задаймо собі запитання: "А чи прочитав я Біблію?" Почнімо з неї. Тоді в її світлі ми зможемо ще раз переглянути свої цінності, подивитися оновленими очима та розумом на світ.

Святий Апостол Павло заначає: "Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує..." (Рим.1:16); "І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом натхненне, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова" (2 Тим.3:15-17).

Ось як чудово сказав про Біблію Генрі Ван Дейк: "Народившись на Сході і зодягнувшись у звичні для Сходу вирази, Біблія прямує дорогами землі. Ставши близькою і дорогою людям, вона навідується до різних країв і скрізь знаходить своїх прихильників. Вона звертається до людських сердець на сотнях різних мов. Вона заходить до палаців, щоб сказати правителям про те, що вони є слугами Всевишнього. Вона навідується до домівок, щоб зміцнити і підбадьорити селянина, розповівши йому, що він є дитям Божим. Діти з радістю і подивом слухають її оповідання. Мудреці знаходять у ній пояснення життєвих подій. Вона заспокоює в небезпеці, підбадьорює в нещасті і осяває життя в часи смутку і горя. З правдивістю її слів погоджуються поважні зібрання. Вона допомагає одинокому мандрівникові. Безбожник і гордій тремтять перед лицем її пророцтв, але для тих, хто в смутку і стражданні, вона є ніжною і люблячою матір’ю. Вона приносить радість в пустелю. Вогонь спалахує в серці того, хто читає її пожовклі від часу сторінки.

Вона проникла в нашу свідомість і прикрасила наші мрії. Любов і дружба, співчуття і відданість, спогади і надія зодягнені в прекрасний одяг її мови, від якого струменіє аромат ладану та смирни. Її проникливі слова лунають над колискою немовляти і над могилою померлих. Вона дає силу нашим молитвам, силу більшу, ніж ми можемо прийняти. Краса її слів продовжує хвилювати нас і після закінчення проповіді. Її слова подібні до голубів, які легко і швидко летять до нас здалека. Вона дивує нас, відкриваючи все нові та нові глибини, наче потік, який, прорвавшись крізь скелі, тече тепер поруч з протоптаною стежиною. Вона стає для нас дорожчою за перла, котрі ми носимо біля серця.

Той, хто придбав цей скарб, не бідний і не покинутий. Коли темрява огортає небо і подорожній, тремтячи, наближається до "долини смертної тіні", він не боятиметься увійти в неї, якщо в його руках буде Святе Письмо, і промовляє своїм рідним та друзям: "До зустрічі!" Підбадьорений подарованою йому надією, він прямує назустріч ночі, котра є лише тунелем, що веде до світла".