Влодко був пильним учеником. Він радо вчився і то вчився свідомо.
Особливо в кінцевих роках своєї науки він постійно заохочував
себе до праці словами: “Вчися, бо в житті тобі всьо може придатися!
Терпи, козаче, отаманом будеш!” Не дивниця, що його кінцеве
шкільне свідоцтво було дуже добре з гори на долину.
З блискучими від радости очима Влодко приніс свідоцтво до дідуся,
котрий його дуже любив. Дідусь положив руку Влодкові на рам’я
і сказав: “Ти, хлопче, добре справився в школі. Правдоподібно
з тебе буде щось доброго”. Влодко глянув дідусеві в вічі і прирікав:
“Усіх сил буду докладати, щоби мені було добре. Тепер піду на
науку до майстра, а потім стану челядником. У мене вся робота
мусить бути якнайкраща”. “А потім, – запитав дідусь, – що задумуєш
робити?” – “Потім буду знаменитим майстром. Хто звернеться до
мене з роботою, мусить бути обслужений якнайлучше”. – “А потім
що?” – дальше питав дідусь. — “Потім зароблю грошей і куплю
дімок, ну і світа хочу трохи побачити”. – “А потім?” — утретє
питав дідусь, зо ще більшим натиском і повагою. – “Потім, очевидно,
оженюся”. – “А потім?” – “Потім підростуть мої діти і я доложу
старань, щоби дати їм добре виховання й науку”. – “А потім?”
– “Поволі я зістарюсь і так як ти, дідусю, вчинив, буду старістю
змушений залишити працю й користати з трудів і надбань мойого
життя”. – “А потім?” – “Потім буду мусів умерти, бо ж усі люди
вмирають”. – “А потім?” – запитав дідусь дрижачим голосом. На
це останнє питання Влодко не дав ніякої відповіді…
Дідусь легенько притягнув Влодка блище себе, положив обі свої
руки на внукові рамена і лагідно сказав: “Тоді, Влодку, зачнеться
вічність. Що ж ти вчинив для неї? Ти був вірний і свою працю
взірцево сповняв із почуттям обов’язку, але при всім тім думав
лише про себе. Це не вистарчає. Одного треба: у свойому житті
ти мусиш жити для вічности, то значить: Завчасу мусиш приготовитися
на те, що наступить по смерти”. На хвилину запанувала мовчанка
між дідусем і внуком. Відтак Влодко запитав: “Як же я маю це
зробити?” На це старець урочисто відповів: “Шукай Ісуса, небоже,
ніщо інше тобі не поможе! На питання, як треба шукати Ісуса,
Скажу тобі, що мусиш слухати Його Слово і своє думання та увагу
спрямувати на те, що Він тобі каже. А Він каже тобі, що ти о
власних силах не даш собі ради в житті та що потребуєш Його,
бо ти людина гріховна і без Нього марні твої починання й діла.
Він каже тобі, що хотів би бути твоїм Спасителем і Помічником
у житті. Він хоче тобі служити Своїм життям. Він каже тобі,
що за тебе і твої провини пролив свою кров, та що ти, довіряючи
Йому, підеш весело через життя і щасливо дійдеш до вічности.
Навчися завчасу сидіти у Його стіп і слухати Його науки!”
