Недалеко від Житомира на березі річки Тетерів розкинулося чудове місто Радомишль. Навкруги зеленіє старий розлогий ліс. Чудова природа вражає своєю красою, на вулиці тепло, сонячно. У салоні червоного “форда”, що з Києва направляється в Радомишль, панує дружня атмосфера. Цього разу з нами подорожували голова Громади Церкви “Воскресіння” Сергій Ніколаєнко, студент Семінарії Святої Софії Вадим Зінченко, редактори радіопередачі “Лютеранська хвиля” Віктор Зацарний та Анатолій Дмитренко, голова батьківського комітету Олена Гончаренко з сином Сашком, Емілія та Людмила Зінченки, та водій Станіслав Демченко.

Біля приміщення, де тимчасово проводяться Богослужіння, нас вже чекали. Сестра Світлана Нехорошева ввічливо запросила нас на Біблійні заняття. Кімната, в якій проводилися заняття, здалася ме ні просторою і світлою: сонячні промені охоче заглядали у вікна, а на душі було легко і весело.

Місійна група з Києва не забула про членів радомишлянської громади і приготувала для всіх подарунки — декілька пакунків з гуманітарною допомогою. Після занять брат Сергій вручив секретарю громади Адаму Сарнецькому дитячу коляску, яку подарував член громади “Воскресіння” брат Олександр Благодир. Адам Іванович подякував за такий дорогий подарунок для його тримісячного онука Вадимчика.

Невдовзі розпочалося Богослужіння, яке проводив семінарист Вадим Зінченко. Парафіяни уважно слухали проповідь, яку люб’язно надав пастир В’ячеслав Горпинчук, їхні серця були сповнені віри і любові до Господа. Всього у Церкві були присутні 25 прихожан.

Радомишлянська Громада має свій хор, яким керує регент — викладач музичної школи Іван Петрович Шевчук. Кожного тижня брат Іван проводить музичні заняття з членами громади. Сподіваємося, що через деякий час кількість учасників хору значно збільшиться.

Цього ж дня були проведені збори, на яких прихожани обрали Раду Громади.

За час перебування в місті Радомишлі мені пощастило познайомитися і поспілкуватися з надзвичайно цікавими людьми, такими, як Адам Іванович, про якого вже згадувалося, та Світланою Нехорошевою. Перша розмова була з братом Адамом. Він одразу погодився розповісти про своє життя. Народився Адам Іванович у 1939 році на Вінниччині у родині старости костьолу. В значній мірі під впливом батьків він захопився вивченням Святого Письма. Батьки були віруючими і намагалися навчати своїх дітей бути достойними християнами. Щонеділі діти ходили до Церкви. А сам Адам Іванович виростив чотирьох дітей і має вже п’ять онуків. Чимало років провів він у пошуках християнської істини, відвідував зібрання баптистів, адвентистів та п’ятидесятників. У березні цього року після розмови з сестрою Світланою, яка розповіла про створення лютеранської Церкви в місті Радомишлі, Адам Іванович вирішив завітати на Богослужіння. “Мені тут найбільше сподобалося, приємні люди, надзвичайно ясний коментар Слова Божого, достатня кількість релігійної літератури”, — розповідає пан Адам. У даний час він обраний секретарем Громади і намагається досягти своєї головної мети — знайти окреме приміщення для проведення Богослужінь.

Ще я дізналася, що 60% усіх мешканців міста - католики, а за походженням більшість вони — чехи, німці, поляки. У Радомишлі діють такі церкви: Православна Київського Патріархату, Православна Московського Патріархату, є каплиця Польського Костьолу. Ще у місті є громади баптистів, євангелістів, п’ятидесятників, Свідків Єгови. І, звичайно, Українська Лютеранська Церква!

Згодом мені вдалося поспілкуватися з сестрою Світланою. Світлана Олександрівна — одна з засновників Громади. Раніше вона працювала в соціальній службі захисту населення “Милосердя”. Дочка сестри Світлани була дуже хвора, а грошей для того, щоб лікувати її, не вистачало. Тоді вона з надією на допомогу звернулася до християнської місії “Дар життя”. Світлана Олександрівна повірила в Бога, почала читати Біблію, вивчила молитви і безперервно просила Господа про оздоровлення дочки.

“За Олю молилися всі і Господь допоміг”, — розповідає моя співрозмовниця, — все вийшло просто чудово — дочка одужала”. Пані Світлана висловлює щиру подяку добрим людям, які так допомогли їй: Віктору і Вікторії Зацарним, Людмилі Дворніченко і всій місії “Дар життя” за духовну і фінансову допомогу.

Залишається тільки побажати новоствореній Громаді УЛЦ в місті Радомишлі подальшого розвитку та духовного процвітання. Щоб здійснилося пророцтво: