Варто навести слова із цього опусу: “Без сумніву, найдоступніший
для пропагандиста прийом – нахабна брехня. Візьмемо для прикладу,
написану 1543 р. Мартіном Лютером брехню про євреїв, що жили
в Європі: “Вони отруювали воду в колодязях, таємно здійснювали
убивства, викрадали дітей… Це злі, жорстокі, мстиві та підступні
змії, убивці, діти диявола, що жалять і чинять зло”. До чого
ж закликав він так званих християн? “Віддавайте вогневі їхні
синагоги та школи… Будинки їхні також [треба] розоряти та руйнувати
до основи”. Одразу необхідно зазначити, як хитро маніпулюють
представники відомого культу термінологією. Принагідно треба
зауважити, що доктор Лютер спрямовує свій памфлет не проти євреїв
взагалі, як про це пишуть, спотворюючи факти свідки Єгови, а
проти юдеїв, тобто євреїв, що продовжують відрікатися від розп’ятого,
померлого та воскреслого Христа як від Месії.
Автори цього видання в одному таки мають рацію: дійсно доктор
Лютер в один період закликав до спалення юдейських синагог,
шкіл та жител, а самих юдеїв закликав виселяти за межі лютеранських
земель. На нашу думку, треба розглянути кілька речей, щоб зрозуміти,
що привело доктора Лютера до написання такої праці, а також,
чи всі християни і лютерани серед них у той час розділяли його
позицію?
Щоб зрозуміти повніше, чому Мартін Лютер в останні роки свого
життя прийшов до такого різкого ставлення до юдеїв, треба згадати
роки його молодості, коли він активно спілкувався з юдеями і
прагнув пізнати всю правду про Старий Заповіт. Мартін Лютер
вірив у те, що коли буде проповідуване чисте Євангеліє, коли
перед людьми постане Біблія у всій її красі та повноті, тоді
і юдеї навернуться до Христа і сповідуватимуть Його своїм Месією.
В той час доктор Лютер захищав юдеїв від нападок католицьких
богословів і деяких представників світської влади. Гірким було
розчарування великого Реформатора, коли і після очищення церкви
від багатьох зловживань, що вкралися в неї, після величезної
роботи по донесенню до людей Слова Божого, Біблії, їхньою рідною
мовою юдеї продовжували залишатися у своїх віруваннях та продовжували
відрікатися від Христа Ісуса, Сина Божого. У запереченні ними
Христа, у їхньому витлумаченні Старого Заповіту доктор Лютер
почав вбачати небезпеку для існуючої християнської спільноти.
Доктор Лютер у цитованому свідками Єгови трактаті головним чином
веде богословську дискусію про взаємини християнства та юдейства
у світлі визнання Ісуса Христа, Сина Божого, правдивим Месією.
Щодо першої частини твердження єговістів перед трьома крапками,
що буцімто Мартін Лютер сам створює міф про юдеїв як про злодіїв,
підступних людей, убивць тощо, то тут вони використовують спосіб
диявола говорити напівправду. Адже Лютер у своєму трактаті каже:
“Я читав про це”. Власне кажучи, він наводить приклади вже сформованої
суспільної думки про юдеїв як про ворогів християнського суспільства,
що склалася ще до діяльності доктора Лютера. Отже, те, що з
таким диким захопленням провідники свідків Єгови приписують
авторству доктора Лютера, насправді таким не є. Адже застосовуючи
їхню логіку, так само і їх можна звинуватити у великому антисемітизмі
через цитати, що вони використовують. Ми на це не підемо, бо
хочемо дійти до правди, а не займатися пропагандистською діяльністю
на кшталт свідків Єгови.
Чи розділяли лютерани того часу такий підхід доктора Лютера
до юдеїв? Тут знову в “Пробудись” свідки Єгови вже не просто
спотворюють правду, але й ідуть на прямий обман своїх читачів
та своїх вірних. Власне кажучи, цього треба було чекати, бо
їм до цього не звикати, цю практику вони мають від часу свого
виникнення у другій половині XIX століття. Наприкінці XX століття
вони продовжують діло свого отця, про якого Господь Ісус Христос
сказав, звертаючись до людей, подібних до теперішніх свідків
Єгови: “Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати
хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо
правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого,
бо він неправдомовець і батько неправді”. (Івана 8:44).
Отже, свідки Єгови називають послідовників Лютера “так званими”
християнами, натякаючи на те, що вони були людьми невіруючими,
а то й антисемітами в повному розумінні цього слова. Перш за
все треба пам’ятати про те, що доктор Лютер був просто людиною,
і він міг помилятися і помилявся. В тому числі і стосовно юдеїв.
Цього лютерани ніколи не заперечували. А для повнішого розуміння,
чи лютеранство є одним з джерел антисемітизму, треба згадати
реакцію визначних лютеранських богословів на подібні трактати.
Так скажімо, близькі співпрацівники доктора Лютера Юстус Йона
та Андреас Озіандер не розділяли точки зору доктора Лютера про
юдейство і останні дні, зокрема про останню боротьбу з Антихристом
та його військом. Згодом пізніші лютеранські гімни Пауля Герхарда
та Якоба Ревіуса в XVII столітті не були першими, де співалося:
“Не євреї, Ісусе, Тебе розп’яли”. Вже в 1544 році в лютеранських
церквах співалися гімни, написані рукою Лютера, де євреї захищалися
від фальшивих звинувачень, що чіплялися на них ще від часів
II та III століть.
Отже, чи був доктор Лютер антисемітом? В своїй праці, про яку
ми згадуємо, він дійсно в останні роки свого життя був дуже
різким по відношенню до юдеїв, але нічого нового він фактично
не стверджував. Власне він повторював усталену суспільну думку,
сформовану ще задовго до його народження, і підтримувану богословами
інших конфесій.
Чи Лютеранська церква розділяла точку зору Лютера про юдеїв?
Що це було не так, я вже наводив факти про Юстуса Йону, Андреаса
Озіандера, Пауля Герхарда, Якоба Ревіуса. Церква завжди відділяла
зерно від полови, виступала і виступає за толерантність до інших
рас, націй і національностей, віросповідань. І за толерантність
навіть до таких обманливих сект, як свідки Єгови. Звичайно мова
ведеться про толерантність не в царині богослов’я і в боротьбі
за спасіння душ для Царства Небесного. А про лютеранство і євреїв
можна багато говорити й писати, та факти, які я навів, є найкрасномовнішим
свідченням поваги лютеран до євреїв в цілому і до юдеїв зокрема,
нашої надії на те, що все-таки в нас буде спільне майбутнє з
благодаті Божої вірою в Христа Ісуса. А підтвердженням цьому
може служити прекрасний син єврейського народу, визначний лютеранський
композитор (зрештою і мій улюблений композитор) Фелікс Мендельсон,
автор прекрасної “Реформаційної Симфонії” та великої кількості
інших прекрасних творів на Біблійну тематику, як і багато інших
лютеран єврейського походження.
На закінчення, хочу звернутися до тих людей, що читають “праці”
свідків Єгови. Будьте обережні! Від самого початку їхнього існування
вони, за висловом нашого Спасителя Ісуса Христа, “в правді не
встояли”. Від самого початку своєї діяльності, вони маніпулюють
фактами, свідомо використовують спотворені переклади Святого
Письма, щоб підтвердити своє вчення, а не виводять свого вчення
із Біблії. Вони служать тому, кого Господь Ісус називає неправдомовцем
і батьком неправді, тобто дияволові. Вони не діти Божі, вони
не богослови. Використовуючи їхню ж таки термінологію, вони
— пропагандисти від диявола, що користуються Біблією у спосіб
свого батька неправди. Якщо ви – свідок Єгови і читаєте мої
слова, благаю вас, — розкайтеся! Нащо вам вмирати? Біблію не
можна спотворювати, перекручувати, як і не можна займатися обманом,
і зводити інших людей. До вас звернені слова нашого Спасителя
сьогодні: “Поскидайте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили,
і створіть собі нове серце та нового духа! І нащо маєте померти,
Ізраїлів доме? Бо не жадаю Я смерти помираючого, говорить Господь
Бог, але покайтеся та й живіть!” (Єзекіїля 18:31-32). Заради
Христа Ісуса. Амінь.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Біблія.
2. Heiko A. Oberman, “Luther. Man Between God And the Devil”,
(Doubleday: Image Books 1992), 292-297.
3. Martin Luther, “On the Jews And Their Lies”, The Christian
in Society: IV, Luther’s Works, vol. 47 (Philadelphia: Fortress,
1971), 277, 292.
