Кореспондент: Пані Наталю, скажіть, будь ласка, декілька слів про клініку.

Дудун Наталія: Наша клініка відвідала багато міст, таких як Севастополь, Київ, Миколаїв, зараз планується поїздка до Запоріжжя. Ми оглядаємо дітей різних вікових груп. В нас працюють два лікарі-педіатри широкого профілю. Кожній дитині робиться загальний аналіз крові і загальний аналіз сечі, проводиться ультразвукове обстеження та кардіограма. Оглянули вже понад 50 тисяч дітей. Найбільш поширена патологія в дітей — це анемія та патологія шлунково-кишкового тракту. Це можна розглядати також як відголоски радіаційного та екологічного стану. При необхідності ми видаємо ліки і вже під наглядом дільничого педіатра дитина їх приймає.

Кореспондент: Ваша робота з дітьми. Її негативні, якщо є, та позитивні сторони?

Дудун Наталія: Діти – наше майбутнє. Однак, дуже прикро, що дорослі не завжди думають про них, так як про самих себе. Вони поспішають в більшій мірі обстежуватися самі, а за дітей, як очевидно, в них, як кажуть, не болить. І тому в нас така специфіка роботи, що просимо, коли оглядаємо дітей, щоб з дитиною обов’язково були мати або батько. Щоб це не виглядало, як в школах при профоглядах: оглянули, записали, і ті діагнози стоять на листочку аж до завершення навчання в школі. А коли йде робота безпосередньо, коли ми розмовляємо з мамою, даємо рекомендації, то і процес лікування чи профілактики стає набагато ефективнішим. Зараз близько 80% дітей мають глистяну інвазію. Декілька років тому був дуже поширений педикульоз. Більшість таких хвороб може виникнути внаслідок простих людських турбот, впливу соціального фактора, очевидно, що про це треба говорити не стільки з дітьми, як з їхніми батьками. І тому в нашому автобусі ми потребуємо, щоб діти обов’язково приходили з батьками.

Сергій Грицак: Робота клініки, зокрема стоматологічного автобуса, базується на прийомі дітей та вагітних жінок. Робота з дітьми, як і всюди, дуже клопітка, важка і разом з тим дуже потрібна. Діти – це підростаюче покоління і майбутнє країни. Ми повинні приділяти їм увагу, можливо, більше, ніж дорослим. Звичайно, з ними більше роботи. Хоч вони не дуже й хотять відвідувати кабінет стоматолога, трохи бояться, та все ж потребують дуже багато уваги. Як би важко з ними не було, необхідно зробити так, щоб вони якомога менше хворіли. Саме тому, не зважаючи на свої домашні та побутові негаразди, персонал клініки працює кожен день. За 8 років існування клініки через її крісла, через руки лікарів медичного персоналу пройшло близько 28 тисяч дітей. До нас приходять люди як з церкви, так і від “Лютеран за життя”. Також ми обслуговуємо дуже багато багатодітних сімей, стараємося хоч в найменшому допомогти їм.

Кореспондент: Чи одержуєте ви задоволення від своєї роботи?

Дудун Наталія: Обов’язково, інакше б я не працювала. Матеріальний фактор також великий, бо зарплату хотять одержувати всі, але задоволення неодмінно повинно бути. Ми є педіатри, а це вже, на мою думку, — від Бога.

Кореспондент: Яку роль відіграє Церква при вашій роботі у вашому повсякденному житті?

Дудун Наталія: Ми дякуємо Богові за таких людей, за Церкву, за те, що вони є нашими спонсорами. Церква дає нам змогу робити людям добро. Невелика заслуга людини робити добро, коли очікується на те, що воно їй повернеться. Головне для кожної людини — робити добро, не очікуючи нічого взамін. Ці люди роблять добро для нас, ми робимо добро для дітей. За це ми дякуємо Богу та їм. \

Кореспондент: Чи можете ви назвати свою роботу місійною?

Сергій Грицак: З одного боку, з точки зору медицини, вона є місійною, так як це – найсучасніша клініка на сьогоднішній день в Україні. Вона вже собою являє місію, тому що вводяться нові стоматологічні методи роботи, які до цього часу в нас на Україні чи в колишньому Союзі не використовувалися (зараз практикується лежаче положення, робота в чотири руки, найсучасніші на сьогодні матеріали). Разом з цим це місія від Церкви, з дітьми проводяться розмови та консультації. Біля нашого автобуса завжди можна побачити представників Української Лютеранської Церкви. Завжди є газети та журнали, діти беруть їх з любов’ю.

Кореспондент: Що ви можете сказати про свій колектив? Сергій Грицак: Як горішок, і не той, що колеться. Ще з нами працюють Придатко Ярослав (лікар) , Лотоцька Алла, Ярема Надія та Солтис Наталя (асистенти).

Кореспондент: Дуже вдячний за приємну розмову. Дай Боже вам усім здоров’я, Господньої любові та милосердя, а також, щоб при вашій подвійній місії двері автобуса для відвідувачів ніколи не зачинялися.

P.S. Ще багато про що можна було поговорити з цими приємними та добрими людьми. Та, на жаль, коротенька перерва закінчилася, лікарів попереду чекав напружений робочий день.