|
Молода вчителька проводить урок в одному із наймолодших
класів і говорить своїм учням, що вона є атеїсткою. А потім запитує
в дітей, хто з них є теж атеїстами. Не знаючи, що таке атеїзм,
але прагнучи бути подібними до своєї вчительки, рій дитячих рук
Щоправда є один виняток. Маленька чарівна Люся
єдина в натовпі, яка не підняла руки.
Між здивованою вчителькою і Люсею розпочався діалог:
— Чому ти, Люсю не підняла руки?
— Тому, що я не атеїст.
— Тоді, хто ти?
— Я – християнка.
Вчителька спантеличена. Вона поволі червоніє і
каже:
— А чому це ти, Люсю, є християнкою?
— Моя мама – християнка, і мій тато – християнин. Отже,
і я – християнка.
Вже сердита вчителька вигукує:
— Це не є причиною! А якщо в тебе мама – дурна,
і тато – дурень, то ким же ти тоді була б?
Пауза. На обличчі дівчинки з’являється усмішка:
— Тоді я була б атеїсткою.
|
