Дякую, Слава Богу, добре... Звісно, як це за звичай і буває, спершу люди придивляються один до одного, а потім, крок за кроком робота налагоджується. Власне, це стосується лише Кременецької громади УЛЦ, бо у Лазарівці я працював ще будучи дияконом.

У Кременці, окрім богослужінь для вірних громади пропонується також біблійне та катехізаційне заняття. На біблійному занятті, оскільки воно проводиться відразу після богослужіння, залишається більшість парафіян, на катехізаційному, яке розпочинається до богослужіння, спершу присутні небагато людей, а потім, ближче до богослужіння, всі члени громади. В такому інтенсивному “режимі” у Кременці ми працюємо щонеділі, хоч ще минулої осені катехізаційні заняття проводились окремого дня. Під час біблійних занять тепер ми вивчаємо “Євангеліє від Івана”, а в планах на наступний рік – вивчення “Послання до Римлян”. На катехізаційних заняттях вивчатимемо Аугсбурзьке віросповідання. У Лазарівській громаді в неділю проводиться або біблійне або катехізаційне заняття, по черзі. Перед тим там упродовж двох років ми вже мали повний курс Катехізису, нині заняття чергуються, так що я сам проводжу біблійне чи катехізаційне заняття, або це робить диякон, котрий мені допомагає. Моя дружина Ольга веде заняття зі старшою біблійною групою Недільної школи у Кременці.

Без сумніву, ця підмога є важливою. Коли приходить нова людина, то кожен думає, що його хочуть навчати чогось нового. Згодом, як стає зрозуміло, що саме навчання складає основу всього у церкві, що на Слові Божому і Таїнстві все у церкві будується і створюється, люди краще розуміють важливість навчання і старанніше відвідують біблійні заняття. Ще Лютер казав, що будучи навіть професором богослов’я, він весь час залишався учнем Катехізису.

Так.

Жодного разу я не зустрічався з якимось проблемами щодо цього і не мав ніяких труднощів. Інколи люди самі можуть невірно відображати якісь певні моменти і привертати увагу до чогось, що не є важливим. У Лазарівці в нас склалися досить таки дружні стосунки зі священиком місцевої греко-католицької церкви отцем Іваном. Ми дійшли певної згоди щодо того, що ми обидва з ним працюємо на ниві Божій, сіємо те ж саме Слово Боже і працюємо на Божу Славу.

Так, без сумніву. І показали лютеранство з кращого боку. Що Лютеранська Церква тут є не лише біблійною церквою, але й біблійно-традиційною, котра не лише твердить про верховенство Святого Письма і якесь нове, виняткове тлумачення його, але й ніколи не зрікається тієї спадщини, яка нас оточує і в якій для нас постійним дороговказом є Ісус Христос.

Спочатку Ректором семінарії я був призначений професором з “Основ богослов’я” на підготовчому відділенні, а згодом, за відсутності професора Роджера Ковасині, я тимчасово виконую обов’язки також і декана підготовчого відділення.

Я часто можу “грішити” тим, що навчаючи парафіян, кажу їм щось надто складне. Ректор Веббер дав мені добру нагоду це “складне” говорити студентам семінарії, а вірних громад навчати дещо “простішим” шляхом.

Все почалося з того, що навчаючись у семінарії, я натрапив у семінарській бібліотеці на одну книгу, котра мене зацікавила. Отож я запитав Ректора, чи можу я написати курсову роботу по ній. Отримав згоду. Назва роботи “Виправдання та “теозис” в лютеранському і православному богослов’ї”. Книга саме і торкалася теми “близькості” лютеранського богослов’я до православного і навпаки. Коли курсову роботу було написано, професор Веббер зізнався мені у тому, що йому було доручено написати рецензію на цю книгу, але оскільки я вже провів значну роботу у цьому напрямі, то він попросив мене написати рецензію, як частину моєї курсової роботи. Назва статті “Виправдання і “теозис”1 . Вона повинна з’явитись у наступному числі часопису “Logia”, який виходить друком раз на квартал.

Читаю багато систематизованого богослов’я, оскільки це потрібно мені для роботи на підготовчому відділенні семінарії під час викладання “Основ богослов’я”. Це є мій обов’язок. Окрім книги Кольба “Основи християнської віри”, різноманітних Катехізисів і їхнього вивчення, нещодавно читав “Доктрину про церкву” Курта Маркворта. Завершив читання “Консервативного богослов’я” Краута.

Звісно, вільний час має бути, бо без цього було б неможливо працювати як слід. В середу, п’ятницю та неділю я навчаю. Вільний день – понеділок. Розпорядок дня залежить від того, що в мене заплановано на цей день, чи то лекції у семінарії, чи то щось інше. Навчаючи інших, я також навчаюсь і сам. У день вільний від занять вранці я читаю Біблію, готуюсь до наступного навчального дня, працюю над проповіддю, катехізаційними уроками. Намагаюсь більш впорядковано працювати зранку і до обіду. Пообідня пора виглядає більш “ненормованою” – читаю, відпочиваю, гуляємо разом з сином чи дружиною на вулиці з нашою собакою, – німецькою вівчаркою.

Оскільки це інтерв’ю потрапить до великодного числа, я хотів би сказати кілька слів про те, як ми повинні зустрічати це свято, і що воно означає для нас. Зараз триває піст. Але піст більше наголошує саме на годуванні нашої душі Словом і Таїнством, а не на утриманні тіла від їжі. Такого годування я би і побажав нашим читачам. Щодо великодного привітання... Великдень – найбільше свято для нас, і я вітаю всіх з цим святом. Тут проголошується наше виправдання – те, що Христос зробив для нас на хресті: проголосив прощення наших гріхів і воскресіння.

FotoМаленькі парафіяни Кременецької громади. Члени Кременецької грамади милуються творами Божими.