1. Христове воскресiння є таким важливим та втiшаючим, бо воно
доводить нам, що Христос є Син Божий. Як написано: “Об’явився
Сином Божим у силi, за Духом святості, через воскресiння з мертвих”
(Рим 1:4). Запитаєте: “Яке ж значення це має для нас?” “Яку
втiху дасть менi знання про те, що Христос є Син Божий”. Я також
є сином Божим, як i усi ми є синами та дочками матiнки природи.
Бог всюди, Вiн усе заповнює. Вiн наповнює i мене. Отже, я також
є Сином Божим.
- Нi, дорогенький мiй, - каже Святе Письмо, - ти можеш думати
собi так, залишаючись сином тлiння та прокляття. Бо написано
про тебе: “Нема праведного анi одного; нема, хто розумiв би;
немає, хто Бога шукав би, - усi повiдступали, разом стали непотрiбнi,
нема доброчинця, нема нi одного!” (Рим. 3:10-12). Нi, бо “Слово
сталося тiлом i перебувало мiж нами, - каже апостол Іван, -
повне благодатi та правди, i ми бачили славу його, славу як
Однородженого вiд Отця... Нiхто Бога нiколи не бачив, - Однороджений
Син, що в лонi Отця, Той сам виявив був.” Христос - це Слово,
що сталося тiлом. Особове, повне та абсолютне Боже об’явлення
грiшним людям. Христос - це те єдине Боже об’явлення, яке проповiдували
апостоли, це те Боже об’явлення, яке записане, як втiлене Слово,
у Книзi, що промовляє за себе у Святому Дусi. Христос - це Син
Божий. І це доводить нам, що Його вчення є правдою, саме цiєю
єдиною правдою, вiд якої залежить наше життя та спасiння.
2. Тобто, Христове воскресiння є таким важливим та втiшаючим,
бо воно доводить нам, що Христове вчення є правдою. Ще перебуваючи
у Своєму станi пониження, добровiльно не використовуючи усiєї
своєї Божої сили та влади, Ісус говорив про Себе: “Зруйнуйте
цей храм, - i за три днi Я поставлю його!” (Ів.2:29) “Коли ви
пiдiймете Людського Сина, тодi зрозумiєте, що то Я, i що Сам
Я вiд Себе нiчого не дiю, але те говорю, як Отець Мiй Мене був
навчив.” (Ів.8:24).
Вiн навчав i навчає через Своє Слово правди, що немає рiзної
правди, окремо для кожної людини, є лише єдина правда для усiх
людей, для кожного особисто, i цiєю правдою є Вiн Христос. Усi,
хто не перебуває у Ньому, перебувають не в правдi, а в темрявi.
Темрявi своєї грiховної природи, темрявi свiту, темрявi диявола.
Свiтло правди розкриває цю темряву i не знаходить в нiй нiчого,
окрiм того, що виходить iз природного людського серця: “лихi
думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадiж, неправдивi засвiдчення,
богозневаги.” Такою є правда Божого Закону, що розкриває, звинувачує,
засуджує, проклинає та карає грiх та грiшника, i результатом
цього буде, або ще бiльш затвердiле людське серце, котре ще
бiльше буде нагромаджувати на себе осуд та прокляття, або розбите
на дрiбнi шматки серце пропащого грiшника, що зневiрився у свої
власнi сили, що бажає лише одного - спокою своїй пошматованiй
душi. Саме тодi Христос показує iншу сторону Свого правдивого
вчення, в якiй i знаходиться уся втiха Його воскресiння, втiха
Його Євангелiя.
3. Отже, Христове воскресiння є таким важливим та втiшаючим,
бо воно доводить нам, що Бог Отець прийняв Христову жертву за
примирення зi свiтом, за примирення з кожним з нас особисто.
Як написано: “Що був виданий за нашi грiхи, i воскрес для виправдання
нашого” (Рим 4:25) “Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися
з Богом через смерть Сина Його, то тим бiльше, примирившись,
спасемося життям Його” (Рим.5:10).
Лише позавчора у П’ятницю ми згадували Христовi страждання
та смерть на хрестi, ми приймали Його тiло, що видавалося, та
Його кров, що проливалася на хрестi. Ми називали Його найбiльшим
грiшником, який коли небудь жив чи буде жити, бо Вiн, хоча i
не вiдаючи грiха, понiс усi грiхи усього свiту, навiть мої та
вашi. Вiн зайняв мiсце, котре по справедливостi кожен з нас
окремо заслужив. Вiн страждав i помер за нас i замiсть нас,
викупив своєю кров’ю нашi грiхи, а кожного з нас надiлив своєю
праведнiстю, своїм святим та досконалим життям. Отже, Вiн викупив
нас та дає нам Свою праведнiсть. Але, якщо б не було Його воскресiння,
яким же чином ми б дiзнались про це, Хто би виправдав нас перед
Богом, зараховуючи нашу вiру в Христа-воскреслого нам за праведнiсть?
Такою є найбiльша втiха Воскресiння. Через те i пише Св. Павло:
“Коли ж бо Христос не воскрес, тодi вiра ваша даремна, - ви
в своїх ще грiхах” (ІКор.15:17).
4. І, нарештi, Христове Воскресiння є таким важливим: втiшаючим,
бо воно доводить нам, що усi вiруючi у Христа, як свого Спасителя
та Визволителя вiд грiха, смертi та влади диявола, воскреснуть
на вiчне життя, щоб жити з ним у праведностi та блаженствi.
Про що Сам Христос каже нам: “Я воскресiння i життя. Хто вiрує
в Мене, - хоч i вмре, буде жити, i кожен, хто живе та хто вiрує
в Мене, - повiки не вмре.” (Ів.11:25; 26) “Бо живу Я - i ви
жити будете” ( Ів.14:19).
І це означає саме те, що ще сучасник Авраама старозаповiтний
Йов, посеред невдач та нещасть, смертi дiтей та прокльонiв дружини,
хвороб та немочей, говорив на порозi смертi до своїх невiрних
друзiв: “Та я знаю, що мiй Викупитель живий, i останнього дня
Вiн пiдiйме iз пороху цю шкiру мою, яка розпадається, i з тiла
свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очi побачать,
а не очi чужi” ( Йова 19:25-27).
Такими є важливiсть та втiха Христового Воскресiння, тобто
Христове Воскресiння доводить нам, що:
- Христос є Сином Божим;
- Його вчення є правдою;
- Бог Отець прийняв замiнницьку жертву Христа за примирення
з кожним з нас окремо;
- Усi вiруючi в Христа воскреснуть на вiчне життя.
Через те, ми смiло промовляємо разом iз Св. Павлом: “Де, смерте,
твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти - то грiх,
а сила грiха - то Закон. А Боговi дяка, що Вiн Господом нашим
Ісусом Христом перемогу нам дав” (1Кор.15:55-57).
Амiнь.
