Сучасники називали великого ні- мецького композитора Йогана – Себастьяна Баха яскравішим представником органної лютеранської музики.

Лютеранський хорал, хоральна прелюдія – один з наріжних каменів музичного світу Баха. Він створив велику безліч лютеранських гімнів, які прикрасили богослужіння в церквах.

Всім присутнім на службах в лютеранській церкві довелося випробувати на собі велику силу Баховського хоралу. В ньому Бах відобразив свої роздуми про людину, про його моральний обов’язок, про випадаючі на його долю радощі і горе… Все в хоралі Баха просто і природно і, разом з тим, глибоко значно та зважено…

Йоган – Себастьян Бах народився 21 березня 1685 року в Німеччині, в місті Айзенасі, де його батько Йоган Амвросій Бах був придворним і міським музикантом. Батько Баха був людиною “внутрішньо самостійною”, в домі дотримувались добрих традицій лютеранської сім’ї. Саме батько дав майбутньому композитору перші уроки музики – на скрипці і на клавесині.

Йоган – Себастьян рано осиротів і виховання його продовжувалось у старшого брата Йогана Христофа.

Потім він був прийнятий в місті Люнебурзі до церковного хору, який був створений при гімназії, в котрій вчився Бах. Закінчивши гімназію, Йоган – Себастьян Бах в 1704 році переїхав в місто Арнштадт, де йому запропонували місце органіста. Тут Бах грунтовно вивчив органне мистецтво.

В наступні роки Бах був неперевершеним органістом. Коли слухачі дивувались його мистецтву, він звичайно казав, що секрет дуже простий: “Треба завжди своєчасно вдаряти по потрібній клавіші…”

Йоган – Себастьян Бах служив органістом в різних маленьких містечках Німеччини, був придворним капельмейстером у Веймарі і Кетені.

У 1723 році майже сорокарічний Бах переїжджає до Лейпцігу, де живе до кінця своїх днів.

У Лейпцігу він отримав місце кантора – керівника шкільного церковного хору при лютеранській церкві Святого Фоми.

За умовами своєї роботи Бах повинен був до кожної недільної служби писати нову кантату (всього він написав їх 265).

У Лейпцігу Бах написав і свої самі великі хорові твори, а за роки роботи у Веймарі він створює самі знамениті органні твори.

Творча спадщина Йогана – Себастьяна Баха велика: близько 20 прелюдій та фуг, п’ять токат з фугами, Різдвяна ораторія, шість Бранденбурзьких концертів т. і.

Бах працював майже в усіх відомих тоді музичних жанрах.

Особливо проникливий характер несуть бахівські “Страсті за Іваном” (1723р.), “Страсті за Матвієм” (1729р.). Це драматизоване оповідання про страждання і смерть Ісуса Христа.

Текст Біблії, створеної більш ніж півтори тисячі років до Баха, композитор прочитав так, ніби він був сучасником і свідком тих подій. Він нібито особисто знав Ісуса, який вчив любові та милосердю і який став жертвою наклепу і зради. В бахівських “Страстях” прекрасно поєднались євангелічні образи і драматична виразність оперної музики.

Нічого рівного за силою і майстерністю ми не побачимо в опері Італії, Франції, Німеччини 18 століття.

Йоган – Себастьян Бах був батьком великої родини. У першому шлюбі він був одружений на своїй двоюрідній сестрі Марії Барбарі. Протягом тринадцяти років вона вірно і віддано поділяла його долю, народила йому семеро дітей…Півтора року після її смерті Бах знайшов нову подругу в житті – Гану Магдалину. Гана була доброю християнкою, дбайливою господаркою, яка з любов’ю прийняла дітей Баха. В цьому шлюбі у Баха було тринадцять дітей. З двадцяти дітей Баха живими залишилось дев’ятеро: п’ять синів і чотири дочки. З синів Баха четверо ввійшли в історію як талановиті композитори.

Останні великі твори Йогана – Себастьяна Баха – “Музичний дарунок” та “Мистецтво фуги”. Вони ніби замкнули коло його творчих шукань. В цих творах Бах стисло узагальнює свій творчий досвід, мудрість і силу своєї майстерності.

В останні роки життя Йоган – Себастьян Бах тяжко хворів, втратив зір.

22 липня 1750 року на шістдесят шостому році великий композитор залишив цей світ.

Музика ж його залишилась з нами. І в ній закладена величезна божественна краса. Вплив її безмежний за часом!

І слідом за Робертом Шуманом ми маємо право сказати : “Бах не новий, не старий, він дещо більше – він вічний…”

“Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.” (1Петр. 4 : 10)