Ці слова Святого Євангелія є найулюбленіши- ми зі Слова Божого
для Олега Стецюка в плані його пастирського служіння.
| Під час Богослужіння на честь
Різдва Христового. |
|
За волею Божою, сьомий місяць в релігійній громаді Євангельсько
– Лютеранського віросповідання в місті Севастополі працює, навчаючи
Слову та відправляючи Таїнства, пастир Олег Стецюк. За час його
служіння наша громада прийняла і полюбила його як свого духовного
пастиря, як брата, як людину з доброю душею та відкритим для
всіх серцем.
 |
Таїнство Святого Причастя |
Кореспондент часопису взяв інтерв’ю у пастиря Олега Стецюка.
1. Як ви сприйняли ваше покликання до Севастопольської Церкви?
Якщо чесно сказати, то для мене та для моєї сім’ї це була несподівана
новина тому, що я себе чомусь уявляв пастирем якоїсь маленької
Церкви. Можливо, це уявлення склалося в моєму серці під час
мого дияконського служіння у Львові. Бо моя місіонерська станиця
нараховувала до 15 парафіян , з них було тільки 5 причасників.
Я звик до маленької спільноти вірних. Але коли я дізнався від
брата Володимира (В.Черевко - голова громади) про моє покликання
до Севастополя, то я і моя сім’я сприйняли це покликання як
привілей бути служителем у Севастопольській Церкві «Христа Спасителя».
2. Ваші перші враження?
Ви знаєте, вражень було так багато, що напевно не вистачить
сторінок у цьому номері часопису «Стяг», щоб всіх їх описати.
Я напевно розповім вам тільки про те, що я не очікував або не
сподівався побачити в Севастополі і побачив.
Ви знаєте, коли я приїхав до Тернополя п’ять років тому з метою
навчатися в семінарії, я зіткнувся з багатьма життєвими проблемами.
І чесно говорячи, я не сильно був готовий до такого «суворого»
для мене життя. Виникли деякі проблеми, які виявлялися в тому,
що потрібно було шукати квартиру, потрібно було перевозити речі.
І ще трудність полягала в тому, що моя дружина на той час була
в положенні. Я звернувся з проханням мені допомогти, але почув
у відповідь: “Олег, це твої проблеми, ти мусиш їх вирішувати
самостійно”. Звичайно, мені було сумно почути такі слова допомоги,
але я спромігся взяти себе в руки. І тому ми з дружиною навчилися
жити самостійно, навчилися піклуватися самі про себе і звісно
при цьому навчилися цілком покладати надію на Спасителя і Господа
Ісуса Христа. Ось саме із такою думкою про самостійне життя
ми і їхали до Севастополя. Ми так думали в своїх серцях, що
зараз приїдемо і будемо шукати квартиру, будемо себе облаштовувати.
Але як тільки ми зійшли на перон вокзалу, то нас відразу зустріли
прихожани Севастопольської Церкви, допомогли нам добратися до
квартири, допомогли занести речі та й ще нагодували. Я відразу
почав заперечувати їм, говорячи: “ Це наші проблеми, ми повинні
їх вирішувати самостійно”. Але після свого заперечення я почув:
“Ваші проблеми, брате Олеже, це наші проблеми і будемо їх вирішувати
в дусі християнської любові”. І цей дух християнської любові
я відчуваю і на сьогоднішній день.
Також я ще був вражений тим, як мене зустріли люди в Церкві.
Я дуже сильно хвилювався, думаючи про моє перше служіння, як
пастиря в Севастополі. Я думав над тим, як мене будуть люди
сприймати, як парафіяни поставляться до молодого пастиря, який
щойно скінчив навчання в семінарії. Всі ці думки обтяжували
моє серце. Але коли я в неділю приїхав до Церкви, то побачив,
що деякі парафіяни мене вже зустрічали біля дверей. Мене зустріли,
зі мною познайомилися, мене прийняли в сім’ю дітей Божих. І
вже через два тижні в моєму серці з’явилося таке відчуття, що
я начебто в Севастополі мешкаю все своє життя. Я можу чесно
сказати, що лише завдяки парафіянам Севастопольської Церкви,
які по-доброму віднеслися до моєї сім’ї, ми дуже швидко адаптувалися
в громаді. Знову таки хочу повторитися, що вражень було багато
і про все неможливо розповісти.
3. Саме з чого ви розпочали своє служіння?
Спочатку я добре ознайомився з розкладом церковного служіння
в Севастополі.
 |
Спілкування з вірними під
час частування |
Потім я близько познайомився з тими людьми, які мені повинні
були допомагати проводити ці Церковні служіння.
4. Що ви досягнули в своєму служінні?
На сьогоднішній день я відвідую інвалідів, які з причин свого
здоров’я не можуть відвідувати церковні Богослужіння. Ми зустрічаємося
з ними та вивчаємо основи християнської віри. Також проводимо
біблійні групи для вчителів недільної школи. На цих групах ми
намагаємося більш глибоко дослідити основні доктрини Лютеранської
Церкви. Розпочали збирати щосуботи молодіжну групу. Особисто
для мене це дуже благословенне служіння, тому що молодь в церкві
це є енергія, це є сила, це є майбутнє нашої країни. І мені
дуже хочеться, щоб ми мали віруюче, побожне покоління. Також
ми проводимо катехізис для молодих людей та для дорослих. Вся
різниця лише в підходах у викладі матеріалу. Проводимо заняття
біблійної групи, на якому всі разом читаємо Святе Євангеліє
від Святого Луки. І, звичайно, щонеділі проводимо Богослужіння
в Церкві. Я дякую моєму Господеві Ісусу Христу за те, що Він
всі служіння благословляє, і також дякую всім тим людям, які
допомогають мені проводити цю роботу в Севастополі. Це брати
з церковної ради, це диригент нашого хору та всі вірні нашої
спільноти.
5. Дивлячись трошки назад, що змінилося в вашому служінні?
Мені важко про це говорити. Ви краще запитайте в парафіян,
що вони думають на предмет цього питання. Але я можу сказати
про себе – змінився я сам. Розпочинаючи своє служіння, я дуже
сильно хвилювався, думаючи про своє майбутнє – буду я добрим
пастирем чи ні? А зараз я бачу, що Господь Ісус Христос за допомогою
Своїх засобів благодаті формує мене як пастиря, який прийшов
не для того, щоби йому служили, але для того, щоби послужити
іншим. Ми дуже часто, як пастирі, любимо, щоб до нас зверталися
люди, говорячи: “Пастир Олег, Священик Олег, Отець Олег”. Але
читаючи послання Святого апостола Павла, я досить часто відмічаю
для себе, як Павло сам про себе говорить – раб Ісуса Христа.
Я теж хочу бути рабом Господа, і нехай Сам Господь буде мені
допомогою.
6. Які ваші плани на майбутнє?
На це питання я можу відповісти коротко словами Господа нашого
Ісуса Христа: “ Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх
в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28 :19).
7. Що ви хочете побажати читачам часопису “Стяг”?
Хочу побажати Божого благословення всім читачам, сказавши,
що Господь Бог любить нас. І Його любов виявляється в тому,
що “ …Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб
кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Iв.
3:16). Бог любить вас! Нехай ця добра новина завжди панує в
наших серцях. Також хотів би передати християнське вітання парафіянам
Львівської громади та студентам Семінарії Святої Софії.
Під час Біблійних занять
Чин благословення дому
Ми є Українська Лютеранська Церква!
