“Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду …” (Об. 3:20)

В той час, ще малою дівчинкою, я жила в ма- ленькому шахтарському містечку на Донеччи- ні. Церкви у нас не було, і люди були невіруючі, бо навчали нас, що Бога нема…

Йшли роки. Наша Україна отримала незалежність. Почали оживати люди, бо чули Слово Боже, яке все більше і гучніше стало проповідуватися. І як писав Фома Аквінський: “У кожній душі живе потяг до щастя та до змісту”, такий потяг був і в моїй душі. Але як знайти правильну формулу щастя та змісту?

В моєму житті сталося велике чудо!!! Господь послав своїх вірних – В’ячеслава Горпинчука, професора Ковасині, Ірину Ткач, які влітку 1996 року прибули до Севастополя, подарували Біблії, іншу християнську літературу, проповідували про нашого Спасителя, розповідали про Українську Лютеранську Церкву.

І тоді насправді відчинилися двері моєї душі, і я вдячна за це нашому Спасителю. Він увійшов у моє життя і став Господарем!

З Його волі в нашому місті сформувалася громада Його вірних.

3,5 роки… Це зовсім невеликий період. Але за цей час я зустріла багато людей, які, як і я, стали віруючими людьми.

Ми з радістю чекаємо неділі, щоб разом зустрітися, поділитися новинами в нашому житті. Бо зараз все наше життя належить Христу і все, що ми робимо, як для Господа робимо! На Його Славу!

І я з радістю хочу надати слово нашим дорогим братам і сестрам у Христі.

Людмила Невгоденко: ”Вийшло так, що ми всі роки йшли до Бога. Хоча ми і зберігали традиції та звичаї, були хрищені, але, на мою думку, все – таки це було лише зберігання традиції, не більш того. А коли 3,5 роки тому ми прийшли до лютеранської церкви, невидима до цього часу завіса впала. Не підозрюючи навіть, як це важливо в житті, ми доторкнулися до Господа по-іншому. Відвідуючи біблійні заняття, ми пізнали істину і об’явлення.

Наші діти йдуть далі. Починаючи з 3 років, вони прилучаються до церкви з раннього віку. І це дає свої плоди. Домашні молитви, довірливі розмови, відверті бесіди про Бога, заняття в церковній школі, уроки з пастирем, відвідання богослужінь – все це і захищає, і підвищує, і виховує, і облагороджує нас. І я, як мати, дуже рада цьому. Тому що все це веде до взаєморозуміння і взаємоповаги між мною, дітьми та батьком.

Господь на нас накладає Свою печатку надії і довіри, і ми повинні пам’ятати про це та вірити, що живемо в ім’я нашого Спаса.”

Володимир Стовпивський: “Наша громада існує в Севастополі понад три роки. За цей час її кількість зросла до 475 людей, з яких 155 пройшли конфірмацію. Ще майже 100 дітей щонеділі відвідують недільну школу. А це свідчить про те, що Слово Боже знаходить шлях до людей, що все більше людей виявляють бажання жити за законом Божим. Християни, вивчаючи Біблію, навчаються не тільки Слову Божому, але і як жити сьогодні – любити Господа Бога свого та свого ближнього, як самого себе. За час існування громади зроблено багато добрих справ. Надана різноманітна допомога багатьом людям і закладам у Севастополі.

Багато людей відвідують богослужіння сім’ями. Так, наприклад, я, моя дружина та син вже є конфірмованими членами громади. Син відвідує молодіжну групу, а дочка вчиться у недільній школі. І таких сімей у нашій громаді багато. Громада – це велика сім’я, в якій люди вчаться жити за законом Божим. Відвідування занять і богослужінь для людей стало святом, на них кожен може знайти відповіді на запитання, які його турбують.

Зараз ми молимося за те, щоб Господь нам дав можливість збудувати свій храм, в якому вірні і надалі знаходитимуть чисте вчення Божого Слова і вірне та належне прийняття Божих Таїнств.”

Катерина Житникова: “ Коли я прийшла на відкриття лютеранської церкви в місті Севастополі, ще не знала, що з цієї миті у мене почнеться нове життя. Диякон В’ячеслав Горпинчук чудовою українською мовою розповів нам про Мартіна Лютера та його вчення. На наступне богослужіння я прийшла вже з дочкою Ольгою і тепер ми з нею однодумці. А згодом в церкву прийшли і мої знайомі.

Своє життя я прожила при радянській владі. Ми колись далекі були, відлучені від Бога. Зараз я відчуваю велику любов Бога до нас, грішних. “Віра робить нас іншими людьми за серцем, розумом і почуттям”, - писав Мартін Лютер.

Я ще багато чого не знаю і не розумію, але слухаю і вчуся. На біблійних заняттях, які веде пастир Олег, я осягаю Слово Боже. До пастиря Олега звертається багато людей, він всіх вислухає, дасть пораду, заспокоїть.

В церкві я знайшла спокій і благодать. Бог нас любить.

Наша церква допомагає братам і сестрам в тяжку годину. Всім роздані Біблії та інша література.

В недільній школі навчається багато дітей, а старші діти, котрі пройшли курс навчання з катехізису, вже конфірмовані. І як світились їхні очі, коли вони одержували свої посвідчення! Діти зараз одержують те, чого ми, старші, в свій час були позбавлені.

Я дякую Богові і Володимиру Черевку, що запросили мене на перший збір Української Лютеранської Церкви. Я прийшла і залишилась. НАЗАВЖДИ!”

Ольга Пеліпас: “ В нашу громаду я прийшла в січні 1997 року. Вивчаючи Святе Слово за допомогою вчителів недільної школи, я багато пізнала і пізнаю про Бога. Зі мною здійснилися великі зміни. Я стала у всьому покладатися на нашого Господа. Біблійні заняття з нашою групою веде Світлана Олексіївна, окрім цього вона проводить з нами бесіди про шкоду паління, наркотиків, алкоголю, бесіди щодо підготовки до подружнього життя. Все це цікаво і корисно для всіх нас. З задоволенням ходжу на репетиції хору. Пісні, які ми співаємо з Ганною Іванівною, просто чудові! Дуже подобаються уроки з англійської мови, які проводить Лілія Вікторівна. З приходом пастиря Олега була відкрита молодіжна група. Ми спілкуємося, краще взнаємо один одного, а головне, ми зміцнюємося в вірі. Пастир Олег співає з нами пісні про Бога, це чудові пісні. Автором багатьох з цих пісень є сам брат Олег. А ще ми розмовляємо з ним на важливі теми, які нас хвилюють, ставимо невеличкі вистави на біблійні теми. Це завжди дуже чудово і цікаво! Кожен рік влітку ми проводимо літній біблійний табір. Все це стало можливим завдяки волі Божої, підтримки наших братів і сестер з Сполучених Штатів Америки, і, звичайно, турботам нашого Володимира Володимировича. Дякую всім, дякую Господу!”

Наталя Бондар: “ Тепер я розумію, що ми не просто так прийшли до церкви. На то була Господня воля і Бог поблагословив нас. А почалось все з того, що розмовляючи на роботі з жінкою, я довідалася, що у нас в Севастополі є недільна школа при Українській Лютеранській Церкві. Я відвела туди своїх дітей, а через певний час я і сама стала відвідувати біблійні та катехізаційні заняття. Кожної неділі я і мої діти ідемо до церкви, щоб краще пізнати Слово Господа. Після занять разом з усіма братами і сестрами славимо Господа піснями і молитвами.

Господь поблагословив нашу церкву. У нас в громаді чудовий пастир Олег – добрий та чуйний. В недільній школі з нашими діточками займаються чудові вчителі – сестри Світлана, Лілія, Наталя. А в життєвих проблемах завжди допоможе наш голова громади Володимир Черевко.

Пройшло майже три роки, і я бачу як зросла наша громада. Все нові і нові браття і сестри приходять до Господа.

За все це слава нашому Господу Ісусу Христу!!!”

Валентина Головачова: “ Слава Ісусу Христу! Я виросла в атеїстичній родині, ніколи не ходила до церкви, не знала і не чула слова Божого. Але йшли роки, і настав час, коли мені дуже захотілося познайомитись з Біблією, та в ті часи це було неможливо. Завдяки перебудові така можливість з’явилась. Але, читаючи Боже Слово, я мало чого розуміла. Було багато питань, на котрі не мала відповіді, а хотілось знати. І тут мені пощастило. Мене запросила до нашої громади моя приятелька. Я прийшла на богослужіння, прослухала службу Божу, проспівала разом з усіма такі чудові пісні, і щось ворухнулось в душі, в серці і захотілося бути кожної неділі в цій громаді, де я і перебуваю вже два роки.

Біблійні заняття дають відповіді на всі ці питання, які в мене були раніше, і які зараз виникають в процесі вивчання Євангелія Христового. І це заслуга наших пастирів Олександра Сімашка, а тепер – Олега Стецюка. Церква безкоштовно надає Біблії, катехізис, чудовий журнал “Добра Звістка”, щомісячний часопис “Стяг” та іншу літературу. Мені дуже подобається, що в нашій громаді проста, доброзичлива обстановка, це заслуга нашого голови громади Володимира Черевка. Існує добра традиція – після богослужіння пастир поздоровляє з днем народження братів і сестер у Христі, бажає їм Господніх благословень та всіляких гараздів. А як після цього заспіває хор під керівництвом Ганни Рудь і вся громада “Многая літа”, то серце ледь не вискочить, а очі стримують сльози… Скажіть, в якій церкві пастир кожного, підкреслюю – кожного, дякує за те, що ми прийшли, що слухали Слово Боже?

Я люблю нашу Українську Лютеранську Церкву, люблю нашу громаду. Скоро настане світле свято – Великдень! Приєдную і я свій голос до усіх християн і радію разом з Його Воскресінням!”

Ольга Андріянова: “Церкву лютеран я відвідую четвертий рік. Пригадую, коли вперше прийшла до церкви, я бачила перед собою невеличку групу людей, об’єднаних єдиним бажанням знайти вірний шлях до Бога. А сьогодні – це міцна родина, багаточисельний і дружний колектив. Разом ми славимо Бога, усі вболіваємо через чиєсь горе, спільно радіємо та сумуємо, ділимося проблемами та турботами один з одним. Дні народження та свята також проводимо разом. Завдячуємо голові громади Черевку В.В., сильній і вольовій людині, тому що у нас така дружна і багаточисельна громада. Дуже радіємо з того, що у нас такий хороший пастир. Пастир Олег чудовий проповідник, дуже чуйна людина, для всіх нас і для кожного зокрема знаходить він слово правди і втіхи. Дуже приємно, що громада росте. Нас все більше і більше. Нових людей оточуємо турботою і радо приймаємо у нашу сім’ю.

Втішаємося з того, що разом з нами у громаді і наші діти. І вони чують на біблійних заняттях і богослужіннях Слово Боже. З нетерпінням і радістю йдуть вони до церкви.

Сподіваємося, що церква наша буде і надалі зростати, надіємося, що і у нас буде свій храм, куди ми будемо приходити в хвилини радості і смутку, будемо славити Бога і на славу Божу робити справи добрі на землі.”