Мої дорогі засмучені брати,
Нехай Божа благодать, милосердя, втіха та мир будуть з вами
у цю годину глибокого смутку, коли ви передаєте на спочинок
вашого улюбленого Патріарха та вірного сина України, Димитрія
(Петра Ярему).
Мій особистий сум поглиблений тим фактом, що я не зможу відвідувати
похорон, що запланований на 29 лютого 2000 р. у Львові через
те, що я змушений перебувати у Сполучених Штатах. Однак, прийміть,
будь ласка, мої найглибші співчуття з приводу вашої втрати від
імені пастирів та членів Української Лютеранської Церкви.
Сьогодні Українське Православ’я та все Українське Християнство
понесли велику втрату. Але ми також втішені Христовою перемогою
над смертю, який також є перемога брата Димитрія, бо він твердо
вірив у завершене діло Ісуса Христа для спасіння і вічного життя.
Нехай наші сльози суму перетворяться на сльози радості, коли
ми розмірковуємо про слова Апостола Павла: “Де, смерте, твоя
перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила
гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом
Христом перемогу нам дав” (1 Коринтян 15:55-57).
У мене є багато добрих згадок про вашого Патріарха, що ідуть
ще до 1990 р., коли він був пастирем Церкви Св. Св. Петра і
Павла у Львові. Найперші Біблії, які я привіз в Україну були
вдячно отримані членами Церкви пастиря Яреми. Через роки я зустрічався
з ним на офіційних церемоніях у Києві і був завжди вражений
лагідною вірністю людини, яка пережила так багато випробувань
і все-таки міг випромінювати любов Ісусову до всіх, з його ворогами
включно. Тут знову можуть вживатися до нашого довгостражденного
та вірного брата слова Св. Павла: “Я змагався добрим змагом,
свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається
вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя
праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив”
(2 Тимофія 4:7-9).
Ми, що залишені сумувати з його відходу з цього життя, можемо
по правді вшанувати його пам’ять, коли триматимемося слів, що
є у Євреїв 13:7-8: “Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили
Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте
їхню віру. Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!”
З цими словами втіхи від Божого Слова я можу тільки додати:
“Не прощаємось, дорогий брате та отче Димитрію, не прощаємось,
але кажемо: “До зустрічі в день нашого Господа та Спасителя,
Ісуса Христа!” Від імені Української Лютеранської Церкви,
