Цими словами наш Спаситель навчає нас тому, чим ми є і повинні бути для світу, тобто для людей, які є віруючими, як і також для тих людей, які живуть поряд з нами, але поки що не є членами спільноти Тіла Христового. Ці Ісусові слова є надзвичайно серйозними і фактично вони є викликом дітей Божих світові, у якому панують гріховні пристрасті, і живучи в якому, віруючі самі стають ціллю нападів гріха та диявола, а, отже, змушені постійно перебувати в стані готовності дати відсіч цим нападам, тобто, залишитися “світлом для світу.” І тут з’являється питання. Як ми можемо бути цим світлом і залишатися ним? Де шукати той еталон, за яким ми можемо провести межу між світлом та темрявою і визначитися, де ми перебуваємо і ким ми є? Суспільство має на таке запитання свої відповіді. І вони, як правило, полягають у тому, щоб члени певного суспільства не виходили за межі пристойностей, що заведені у цьому суспільстві. Чим більше атеїстичним та поганським є певне суспільство, чим більше злих та аморальних учинків толерується у ньому, тим мізернішим є еталон пристойної поведінки окремого члена суспільства, тим нижчими стають моральні показники, за якими люди беруться визначати, що є добро, а що є зло, хто правий, а хто ні у суспільстві. Власне тоді, люди перебувають у темряві. Бо їхнє поняття про добро відносне, як відносною є і їхня мораль та знання про Бога. Зовсім іншу відповідь дає Христова Наречена. Еталон у неї один – Христос Господь, Її Голова, що викупив Її від смерті, від гріхів, від диявола Своєю кров’ю, пролитою на Голгофському хресті. Воскреслий Господь сьогодні нам каже: “Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Івана 8:12). Без Христа, без сповідання Його правдивим Богом і правдивим Чоловіком, ми пере-стаємо бути світлом для світу. Без Христа ми не можемо тим світлом бути, бо ми можемо власне тільки віддзеркалювати Його світло. Але з Христом ми є носіями, храмами Його Духа, а, отже, і Він сяє в нас, плодоносить в нас добрими ділами і спонукає інших людей славити нашого Небесного Отця. Ми живемо Христом, або ж як каже Апостол Павло: “І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе” (Галатів 2:20). Лише таким життям, що сповнене Христом, ми здатні залишатися світлом для світу. Лише йдучи за Христом ми те світло маємо і лише Його Словом ми здатні відбити напади наших ворогів. Лише у Христі ми можемо приносити добрі діла. Не для свого спасіння, бо ми спасенні тільки вірою в Месію. Але на прославлення Божого святого Ймення: Отця, і Сина, і Святого Духа. Хай і наш “Стяг” сяє Христом, Його любов’ю, і Його праведністю.