Але тут питання повинно ставитися дещо ширше. Яка позицiя редакцiї часопису стосовно процесiв, якi вiдбуваються в Українi та в християнському свiтi зокрема?

За нашим переконанням головним завданням ЗМI в демократичному суспiльствi є об’єктивне, правдиве подання iнформацiї до читача. Це стосується абсолютно всього того, що ми друкуємо у «Стязi». Звiсно, правда про якiсь подiї може не подобатися тiй чи iншiй людинi, органiзацiї, або ж навiть владi. Й дуже небезпечним є такий стан речей, коли для догоди комусь чи чомусь люди йдуть проти своєї совiстi, свiдомо вводять в оману свого читача, слухача чи глядача.

Але ще однiєю стороною дiяльностi ЗМI, яка може завдати значної шкоди «споживачам iнформацiї» є одностороннiсть подачi iнформацiї. Тобто, коли подiя висвiтлюється з однiєї сторони, з однiєї точки зору, а не об’єктивно. Подивiться, хто має таку змогу, росiйське проурядове телебачення, як висвiтлюються ним подiї у Чечнi. У всiх репортажах видно чiтке розмежування мiж «нашими», як колись їх назвав Олександр Невзоров пiд час вiдомих подiй у Вiльнюсi, та «чеченськими терористами». Iнтерв’ю беруться, переважно, у людей з гарною росiйською мовою, слов’янською зовнiшнiстю. Всi вони хвалять «визволителiв» та клянуть бойовикiв. Я не ставлю пiд сумнiв те, що тi жителi дiйсно там живуть й так думають. Але чому тодi вiдсутнi iнтерв’ю тих людей, якi постраждали вiд цiєї операцiї «по боротьбi з тероризмом»? Де голоси тих, чиї родичi загинули пiд росiйськими бомбами в своїх домiвках, чи тих, хто позбувся здоров’я та всього майна? Де правда про грабежi росiйських воякiв у захоплених селах, про розстрiли мирних жителiв? Що цi факти дiйсно мають мiсце, повiдомляють захiднi iнформацiйнi агентства, радiо «Свобода», якi не приховують того, що й чеченцi захоплюють заручникiв, яких потiм намагються продати й iншi факти. Вони подають iнформацiю об’єктивну. У «споживачiв» односторонньої iнформацiї складається хибне уявлення про процеси, якi проходять, складається образ ворога. Якщо знаходяться люди, якi намагаються нести правдиве слово, то їх або зламують, заставляють «покаятися», а коли це не вдається, то просто фiзично знищують. Подумайте, як було вчинено з Андрiєм Бабiцьким, кореспондентом радiо «Свобода», про якого вже бiльше мiсяця нiчого не вiдомо, й про якого найвищi урядовцi Росiї розповсюдили стiльки брехнi.

Часопис «Стяг» намагається об’єктивно, освiтлювати процеси в Українi, стояти на боцi iстини, демократичних завоювань та тих, хто страждає незаконно. Якщо сталося побиття патрiарха УПЦ КП Фiларета минулого року, то ми тодi чiтко виступили проти цього ганебного явища. Якщо завтра, не дай Боже, хтось, порушуючи християнськi принципи, порушуючи закони України буде скоювати злочин, ми виступимо проти цього, хто б це не був. Ми можемо не погоджуватися iз кимось у якихось поглядах, але завжди станемо на сторону тих, хто безвинно постраждав, чи тих, чиї права та свободи зневаженi.

Читачу, ви запитуєте нас про думки патрiарха Фiларета iз рiзних питань, як от приїзд папи Римського в Україну чи стосовно єдностi церков. Краще на такi запитання нiхто, крiм того, про кого ви запитуєте, вам не вiдповiсть. Запитайте у самого патрiарха й спробуйте подивитися на речi «з обох сторiн барикади». Це необхiдно, хоча й нелегко. Редакцiя «Стягу»