«Ми радiтимемо спасiнням Твоїм
i пiдiймемо стяг в iм’я Бога нашого» Пс. 19:6

Стяг / число 2 (42) / лютий 2000, рiк видання — 70

Тарас Коковський,
В’ячеслав Горпинчук Новини звiдусiль

Тарас Коковський Рiздво Христове (проповiдь)

Алла Тимчак
Рiздвяна зустрiч в “Дарi життя”

Тарас Коковський
“I росло Слово Боже, i множилося число учнiв...”

Василь Коршак
Про живi та мертвi села

Тарас Коковський
Дiєва любов до ближнього...

З. Ніколаєнко,
В. Зацарний
“А душу можно ль рассказать?”

На запитання нашого читача вiдповiдає пастир Сергiй Зуєв iз Запорiжжя

Г.I. Рудь
Наша Земля стала старiшою ще на один рiк

Ганна Франко
Недільна Біблійна Школа

В’ячеслав Горпинчук
З-пiд пера головного редактора

Наша Земля стала старiшою ще на один рiк

У моєму життi вiн був незвичайний, напов нений враженнями, зустрiчами i набуттям життєвого досвiду. Особливий ще i тим, що повелiнням Господа я мала можливiсть побачити iнший свiт – людей таких щирих i вiдкритих, близьких менi душевним змiстом, з якими ми об’єднанi єдиною вiрою. Америка – це цiлий свiт, незнайомий i цiкавий, з чистими, затишними мiстами, якi ранiше я бачила тiльки в кiно. Спочатку все це здавалось менi сном, якби не безпосереднє живе спiлкування з людьми привiтними, хлiбосольними.

Я дуже хвилювалась через те, що не знала мови, i тодi допомагала пiсня, яка поєднувала нашi серця, душi i сприяла повному взаєморозумiнню. Передивляючись фото, бачу знайомi обличчя моїх американських друзiв i нiби знову переживаю свої враження. Хочу ще раз сказати їм слова подяки за їх добро i увагу.

Коли я повернулась додому, то ще довго бачила кольоровi сни, де, як на слайдах, миготiли чудовi осiннi пейзажi, кукурудзянi поля, уривки концертiв, знайомi обличчя.

Я щаслива, що хоч на недовгий час стала частиною київського хору i зустрiла там цiкавих i професiйних людей.

Ми дуже втомлювались вiд повсякденних концертiв, переїздiв, вiд частої змiни вражень, але були щасливими. Мандруючи iз штату в штат, ми знайомили американських братiв i сестер з українською мовою, нашою музикою, костюмами, музичними iнструментами.

А як вони умiють слухати! Коли ми спiвали “Заповiт”, “Думи мої…” - сльози блищали на їх очах. А якщо звучали жартiвливi твори, то реакцiя була як у дiтей: чиста, емоцiйна. Якiсь чудовi енергiя i тепло надходили вiд цих людей.

В Америцi було все добре, зручно: влаштований побут, чудовий автобус, рiзноманiтнi страви; але не дивлячись на все це, дуже хотiлось додому, на свою землю, в свою сiм’ю, в свою громаду, де залишились дорогi i близькi менi люди. Словом, у свiй свiт - рiдний i любимий, тому що це мiй дiм, до якого завжди хочеться повернутися, де б я не була; це - вогнище, яке мене грiє i дає менi свiтло. Я зрозумiла для себе, всупереч всьому, що тiльки вiра, добро i любов здатнi всiх об’єднати i це сама велика цiннiсть в життi, незалежно вiд того, де ти живеш. Ця поїздка не могла б вiдбутися, якби не турбота пана Ярослава — людини великої душi, i його дружини милої панi Наомi, в якiй я вiдчула рiдну душу. І ще одна людина, якiй я дуже вдячна за її безмiрну енергiю, умiння об’єднувати людей, довiру до мене — це наш голова громади В.В.Черевко.

Доля подарувала менi ще одну можливiсть через цi рядки сказати добрi слова i поздоровити всiх братiв i сестер з Рiздвом Христовим, побажати зустрiти третє тисячолiття з благословiнням Господнiм, з любов’ю i миром в душi.

Г.І. Рудь
Севастопольська громада