Стяг #1 (41) 2000 рік

Ми часто пригадуємо Різдво Христове свого дитинства. Які веселі, радісні, щасливі дні. Зоя Ніколаєнко – редактор “Нашого огляду” пригадує: “Пам’ятаю, як ми з бабусею Катериною йдемо в Троїцьку церкву (це в місті Києві). Церква маленька, дерев’яна, майже домашня. Багато людей, тісно – але весело, потріскують свічечки, звучать церковні пісні та гімни. Віруючі приязно поглядають на мене, і мені дуже хороше. Після служби вертаємося додому. А вдома – святковий стіл, за яким зібралась велика родина дідуся Андрія – 4 дітей, онуки. Обідаємо, співаємо, радіємо, зичимо один одному всіляких гараздів. І це в ті п’ятидесяті роки, коли віруючих переслідували і навіть засуджували. І Троїцьку церкву зруйнували в ті ж роки. За одну ніч. Та мої дідусь і бабуся твердо стояли у вірі, і ніщо не могло примусити їх відректися від неї”.

Тож тепер на весь голос ми можемо вигукувати:
Христос народився!
Славімо Його!

І як приємно нам, редакції “Лютеранської хвилі”, отримувати поздоровлення і побажання від наших слухачів.

Василь Думич з села Сторона Львівської області вітає нас: “Хочу привітати вас із великим святом – днем народження нашого Господа Ісуса Христа. Нехай це маленьке Дитятко буде завжди з вами і зігріває ваші серця своєю любов’ю”.

Різдво змушує нас ще раз замислитися над тим, чому й для чого наш Спаситель прийшов у світ.

Весь Старий Заповіт пронизаний ідеєю появи на землі майбутнього Месії, Спасителя людства, який переможе гріх на землі і знищить диявола.

У сьомому розділі книги Ісаї, який пророкував між 740-700 роками до Різдва Христового, про це сказано так: “Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл” ( що означає “з нами Бог”).

В інших уривках Старого Заповіту містяться пророцтва про місце народження Ісуса Христа, інші подробиці пришестя майбутнього Месії.

І ось через сім століть після Ісаї до єврейської дівчини Марії спускається ангол Гавриїл.

Євангеліст Лука у першому розділі своєї книги, розповідає нам: “А шостого місяця від Бога був посланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем, що ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві – Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: “Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!” Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А ангол промовив до неї: “Не бійся, Маріє, - бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця”.

Чудесні події супроводжували народження Спасителя.

Перша – це подорож Марії і Йосипа з Галілеї до міста Віфлеєму, де повинен був народитися Ісус Христос. Це була виснажлива важка дорога вагітної Марії до місця пологів, але велика віра в пророцтва вела їх до Віфлеєму. Це була подорож Віри.

У Євангелії від Матвія описано, як до Немовляти Ісуса приходили на поклоніння три царі зі Сходу, які принесли Господеві дари: золото, ладан, смирну. Золото – то дар царю, ладан – дар священику, смирна – символ того, що Ісус народився, щоб померти. Довгим та нелегким був шлях цих царів. Вони були вчені, астрономи, вивчали зірки. Побачили незвичайну зірку, яка вказала їм шлях , пройшли близько 1000 кілометрів, щоб побачити диво і подарувати свої дари. Це була подорож Подяки.

І ще згадаймо про подорож пастухів. Це були на той час найнижчі верстви населення. І Ангол Господній, з’явившись біля них нічної пори, благовістив їм радісну звістку: “Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”.

І вирушили вони, поспішаючи, дивуючись і славлячи Дитинку.

Це була подорож Слави, Поклоніння, Хвали.

Для того, щоб виконати Свою Велику місію спасіння людства, Ісус мусив вже з народження пройти стежиною простої людини, працювати теслею, нести Добру Новину, зрештою прийняти мученицьку смерть на хресті, щоб потім воскреснути і зайняти місце по правиці Божій. Він знає наші переживання і почуття, Йому знайомий біль, образа, зрада, радість, любов.

Тому такими зрозумілими є бажання наших дописувачів, про які вони нам пишуть в ці святкові дні. Руслан Саприкін з міста Бердичева Житомирської області так пише у своєму листі до нас: “Я прошу Господа, щоб Він зробив мене таким, яким Він хоче мене бачити: для нагих - одежею, для хворих – лікарем, для голодних – їжею, для бідних всім, для бездомних – домівкою”.

І слова Руслана не розходяться з ділом. Знаходячись у в’язниці, він створив там групу однодумців з метою вивчення Біблії. Члени цієї групи збираються разом для прослуховування наших радіопередач. А Руслан проводить Богослужіння, на яких зачитує складені ним проповіді. Через кожні три – чотири тижні на “Лютеранську хвилю” приходять від нього листи, в яких від розповідає про своє життя, про те як важко залучати до віри в Бога людей, які, за їх словами, бажають стати віруючими і в той же час не визнають, а то навіть і принципово не сприймають деяких положень Біблії. Руслан часто радиться, як йому краще організувати та провести той чи інший захід.

В організаційному плані, на думку Руслана, нам, на волі, особливу увагу при роботі з ув’язненими слід приділити двом речам: по – перше юридичній допомозі ув’язненим, тому що багато людей мають необ’єктивні вироки, і по-друге, він пропонує створити центр з метою надання хоч невеличкої допомоги речами та з працевлаштуванням тим, хто відбув термін покарання. Заповітною мрією Руслана є після ув’язнення стати студентом духовної семінарії.

Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти всіх нас – чоловіків і жінок, багатих і бідних, людей, які відрізняються кольором шкіри і переконаннями.

Тому так переконливо звучить поздоровлення Ігоря Чуприни з с. Аполонівка Дніпропетровської області: “Бажаю вам тих благословень Господа Ісуса, якими Він щиро наділяє люблячі Його серця. Нехай народжений у ваших серцях Христос проявиться і прославиться у вашому житті і вашим життям”.

А ще ми хочемо відмітити дуже щире, і хотілось би, щоб воно стало пророчим, поздоровлення нашої постійної слухачки Людмили Савенко, що мешкає в м. Попасна на Луганщині: “Поздоровляю з Різдвом Христовим! Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Хочу побажати УЛЦ успішного служіння, і щоб в новому році ви створили нову громаду в місті Каневі, місті, де похований Т.Г.Шевченко. А на Тарасовій горі побудували б свою капличку. І щоб в цю громаду ввійшло все Запорізьке козацтво, на чолі з Гетьманом”.

Наостанок, поздоровлення всім прихильникам “Лютеранської хвилі”, висловлене нашим постійним дописувачем Сергієм Ягущиним, що мешкає в селі Іванківці Житомирської області:

“Нехай цей світлий час принесе зерна добра, любові, надії та віри у вашу душу. Нехай серце ваше відкриється до Господа і прийме Його Спасенне Слово”.

Христос народився! Славімо Його!