№ 16

«Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
 пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!» Івана 8:31-3

ПОКАЯННЯ

У 2 Кор. 7:9-10, Бог стверджує, що те, як ви розумієте Його вчення про покаяння визначатиме, або ви проведете вічність з Ним у раю, або ж у пеклі з дияволом.
Як показано на схемі на цій сторінці, п'ятсот років тому вихор Реформації змусив Лютера та його послідовників чітко заявити, у що вони вірили стосовно Божого вчення про покаяння.
Знаєте ви чи ні, але те, що було написано та привселюдно визнано п'ятсот років тому, все ще чинить на вас вплив сьогодні, не має значення чи ви активний християнин, чи просто байдужий, - те, як ви розумієте Боже вчення про покаяння, напевно буде відображене в одному з трьох основних розумінь, що пояснені на цій схемі.
Стосовно необхідності відчувати смуток за гріх (2 Кор. 2:7-9) всі три головні течії християнського світу ПОГОДЖУЮТЬСЯ одна з одною
Стосовно того, що відбувається після цього, всі три течії Християнського світу НЕ ПОГОДЖУЮТЬСЯ одна з одною!
ЦЕ ПОРОДЖУЄ ВІДМІННОСТІ
Мартін Лютер та його послідовники, зустрічаючи переслідування та навіть смерть, виписали своє розуміння покаяння, що ґрунтується цілковито на Біблії.
СМУТОК ЗА ГРІХ
 П'ятсот років тому Карл V імператор усієї Європи, наказав лютеранам пояснити своє розуміння основного Біблійного вчення. 25 червня 1530 року перші християни - лютерани заявили стосовно біблійної доктрини про покаяння: "Покаяння складається власне з цих двох частин:
одна - каяття, тобто жахи уражають свідомість через знання про гріх; інша - віра, народжена Євангелієм, або ж відпущення гріхів і віра у те, що заради Христа гріхи прощено, втішає сумління та звільняє її від жахів".
Лютерани навчають, що зі Своєї благодаті Бог виправдовує їх, щоб вони постали перед Ним. Через Свій дар віри Бог закриває їхній гріх Христовою досконалою праведністю (2 Кор. 5:21). Навіть хоча християни-лютерани - винні грішники, Бог проголошує їх чистими та цілковито праведними в Його очах заради Христа (Івана 15:3; Римлян 3:28; 5:1; Галатів 2:16; 3:11, 24).
 Лютерани сповідують із Св. Павлом: "Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню" (Рим. 7:19). Отже, християни-лютерани усвідомлюють, що як би наполегливо вони не намагались, вони ніколи не зможуть жити життям покаяння достатньо вдало для того, щоб постати перед Богом, виправданимм власною самоправедністю.
В той же час Божим даром віри, християни-лютерани перебувають "у мирі з Богом" (Рим. 5:1). Цей мир виникає внаслідок того, що Дух запевняє їхню свідомість у тому, що Бог заради Христа проголошує їх праведними, святими і виправданими в Його очах, навіть коли вони все ще грішники (Рим. 5:8-11; 2 Кор. 5:21).
Римо-католики
СМУТОК ЗА ГРІХ
 У відповідь на лютеранське віровизнання про покаяння у 1530 році римо-католицькі лідери наполегливо твердили імператорові, що віри в Ісусову спасаючу роботу не досить для справжнього покаяння. Остання редакція Катехізису Католицької Церкви (1994) стверджує, що, з одного боку, "ті, хто звертається до таїнства епітимії, з Божої ласки отримують прощення гріха, вчиненого проти Нього. ... " з іншого боку, той самий Катехізис говорить:
"Відпущення [повідомлення Євангелія] забирає гріх, але не виправляє всіх безладів, що він їх спричинив. Воскреслий із гріха, грішник все ще мусить повністю відновити своє духовне здоров'я, чинячи дещо більше для того, щоб загладити провину за гріхи: він мусить "спокутувати" або "надолужувати" свої гріхи. Це спокутування також називається "епітимією".
''Незважаючи на справжні цілі, вчення Східної Православної церкви стосовно покаяння є те саме, що і у Римі.
 Відповідно до останньої офіційної редакції Катехізису Римо-Католицької Церкви, грішник все ще повинен цілковито відновити своє духовне здоров'я, вчинивши дещо більше: він мусить "спокутувати" або заплатити за свої гріхи. Тому, оскільки їх навчали, що вони повинні загладити провину за гріхи, римо-католики часто живуть невпевнені в тому, що вони цілковито прощені.
Так ніби суддя каже до людини: "Вас прощено за ваш злочин, але ось що ви тепер мусите вчинити, щоб загладити провину... "У християнстві це так, якби промовляти до Ісуса: "Ти вчинив недостатньо, щоб заплатити за мій гріх. Я також мушу посприяти виконанню того, що Ти, Ісусе, не довершив повністю". Інакше кажучи, Римо-Католицька Церква відмовляється обґрунтовувати своє вчення винятково і єдино на Ісусових словах та ділі на хресті: "Звершилось!" (Івана 19:30).
Протестанти фундаменталісти. Ними є церкви та групи, що представляють мішання учень Цвінглі, Кальвіна, Веслі, Армініуса та ін.
СМУТОК ЗА ГРІХ
 Багато сучасних протестантських/фундаменталістських церков наполягають, що вони не віросповідні й не конфесійні. Тому вони викладають у неясній формі твердження віри відносно того, що вони вірують стосовно доктрини про покаяння. Все ж таки можна сказати, що ці церкви стверджують, що, з одного боку, Ісус помер, щоб заплатити за гріх, з іншого боку, вони також навчають, що тільки коли ви житимете надзвичайно освяченим життям, то отримаєте право на Христове прощення. Таким способом освячення (життя, яким ми живемо) змішується з виправданням (життям, яким Ісус жив за нас), що має результатом заперечення Божого Євангелія виправдання вірою (Рим. 3:28; 5:1; Гал. 2:16; 3:11, 24). Оскільки Протестантство/Фундаменталізм навчає, що виправдання залежить від того, наскільки вдало людина спроможна жити життям освячення, то життя протестантів-фундаменталістів - це нескінченна тяжка битва. Це життя під постійним тиском, щоб вони жили по-святому, життям, сповненим нескінченних духовних прагнень. Фундаменталісти знають, що Ісус помер за їхні гріхи. Але їх навчали, що вони мусять щоденно жити життям, яке заслуговує на Його прощення. Насправді це заперечує Божу доктрину про те, що людина виправдана тільки Його благодатним даром віри. У 2 Кор. 5:21 Бог проголошує, що в Його очах та через Його дар покаяння й віри усі, хто покаявся, проголошені праведними, навіть якщо вони грішники, які ведуть боротьбу. Інакше кажучи, мислення протестантів-фундаменталістів подібне до судді, який звільняє в'язня, проте каже, що той є вільний тільки тоді, коли продовжує жити по-святому, досконалим життям. Тоді цей в'язень не буде цілком вільний, а лише умовно, і тому змушений жити щоденно у живому пеклі непевності, без благословенного запевнення Рим. 5:1.

 

Увага!
Якщо ви бажаєте отримувати безкоштовно щоквартальний, повноколірний, з ілюстраціями творів мистецтва художників всього світу журнал «Добра Звістка», надсилайте ваше замовлення на адресу:

Єпископат Української Лютеранської Церкви, «Добра Звістка»,
вул. Велика Васильківська, буд. 14, кв. 15,
м. Київ, 01004

або e-mail: viterets@yahoo.com

ДОБРА ЗВІСТКА видається місійним товариством «Конкордія» англійською, російською, українською, китайською та іспанською мовами. P.O. Box 8555, St. Louis, MO63126. Головний редактор: Волес Шульц. Усі права застережено 1999, GOOD NEWS. Printed in the USA